Головна Блог

Амністія тіньових капіталів: високі ставки та “презумпція винуватості”

0

Дефіцит держбюджету, криза у стосунках з МВФ та економічні проблеми, викликані пандемією, змушують українську владу шукати додаткові ресурси для порятунку економіки.

Наприклад, у вигляді податкових надходжень від амністованих капіталів. Відповідні законопроекти – № 5153 та № 5155 – вже зареєстровані у парламенті. Щоправда, кожен із них недосконалий, що може стати на заваді важливому для України процесу податкової амністії. Головні недоліки законопроектів, на мій погляд, це так звана “презумпція винуватості” для власників тіньових статків і високі ставки оподаткування.

Зізнайся у порушенні законодавства й заплати 5-9% податків

Але все по порядку. Добровільне декларування, що передбачається проектом закону № 5153 від 25.02.2021, має проводитися з 1 липня 2021 року по 1 липня 2022 року.

Особи, які можуть, відповідно до цього законопроекту, скористатися правом на таке декларування та не скористаються ним, будуть вважатися такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у їхній власності активів, одержаних чи набутих за рахунок доходів, з яких не сплачено податків. Тобто ті, хто використає таке право, юридично визнають себе неплатниками податків.

Не зможуть подати “нульову декларацію” ті, хто, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до закону у сфері запобігання корупції або претендували/претендують на посади державної служби. Об’єктами декларування не можуть бути активи фізичної особи, одержані чи набуті декларантом внаслідок вчинення діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень.

Виключення – ухилення від сплати податків, порушення у сфері валютного законодавства, порушення у сфері захисту економічної конкуренції. Законопроектом надано право подавати знеособлені декларації через уповноваженого представника – нотаріуса. Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів декларування.

Тепер про обсяги збору при поданні “нульової декларації”:

  • 5% з валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках України та з майна, зареєстрованого в України;
  • 9% з валютних цінностей та майна, розміщеного за кордоном;
  • 2,5% від номінальної вартості облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

Для того, щоб пройти процедуру добровільного декларування, суб’єкт мусить попередньо розмістити кошти в національній та іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання в банках України. Банк має додатково перевірити джерела походження активів, керуючись порядком, визначеним законодавством у сфері фінансового моніторингу.

Важливо, що в розглянутих законопроектах відсутній механізм створення умов для інвестування амністованого капіталу в економіку країни. Умову щодо зберігання легалізованих грошових коштів в банківських установах серйозно сприймати не можна, оскільки поштовху для економічного розвитку вона не забезпечить.

Як переконати власників тіньових капіталів стати декларантами?

Одразу хочу запитати потенційних учасників податкової амністії: чи готові вони легалізуватися на таких умовах – заплатити 5% або 9% вартості активів, одночасно заявивши про свої порушення податкового законодавства?

Не певен, що охочих буде дуже багато. Особливо, якщо зважати на те, що якихось додаткових преференцій від цього вони не отримають, а от клеймо неплатника податків де-юро залишиться.

Амністія статків невідомого походження – це один із важливих кроків розробленої мною комплексної програми реформування податкової системи України. Тому я вже кілька років на зустрічах із законодавцями й підприємцями, у медіа наголошую на умовах, за якими така амністія стане ефективною для держави й цікавою та вигідною для власників капіталів.

Однією з цих умов є застосування до суб’єктів процесу правового принципу презумпції невинуватості. Якщо перевірки, то тільки за спрощеною схемою на предмет наявності прямих загроз державі через вплив “політичного капіталу” й для виявлення капіталів кримінального походження.

Амністія не повинна бути вибірковою, можливість розпочати свою податкову історію з чистого листа повинен мати кожен громадянин. До того ж потенційний інвестор із тіньовими активами має бути впевненим, що держава захистить його легалізовані статки і не накине йому у майбутньому на шию податковий зашморг. Але таких гарантій вищезгадані законопроекти, на жаль, не пропонують, а репресивний характер вітчизняної фіскальної системи говорить про високий рівень відповідних ризиків.

Також я завжди роблю акцент на необхідності запровадження максимально низьких ставок оподаткування під час легалізації капіталів невідомого походження – від 2,5% до 5%. Розумно було б створити пільгові податкові умови для інвесторів з амністованим капіталом і встановити додаткові преференції для закордонного капіталу при поверненні його в країну.

Позитивом у передбаченій кампанії вважаю те, що в якості інструмента амністування тіньового капіталу планується надання можливості придбання облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Я неодноразово радив це у своїх публікаціях, наголошуючи на тому, що мова в цьому випадку може йти виключно про довгострокові ОВДП.

До того ж процедура купівлі ОВДП має бути максимально простою. Вкладник оформлює заявку в банк (не у податковий чи інший держорган!) із зазначенням наміру – “легалізація капіталу” – та бажаним обсягом коштів. Жодних даних про поточне місцезнаходження коштів заявник не вказує.

Банк приймає рішення у стислі терміни. Якщо воно позитивне, сторони укладають договір про купівлю ОВДП, і заявник перераховує кошти. На мій погляд, ця зрозуміла й вигідна для всіх учасників формула спонукатиме бізнес та громадян виводити з тіні свої капітали й інвестувати їх в українську економіку.

Є ще одна умова, яка додасть мотивації до легалізації статків, – ця кампанії повинна бути єдиноразовою, і це також має бути зафіксовано у відповідному законі.

Перший крок без права на другий шанс

Переконаний, що податкова амністія – це лише одна ланка в системі податкової реформи, якої конче потребує українська економіка. Держава має створити вітчизняним підприємцям такі умови, за яких працювати легально й прозоро буде економічно вигідніше й зручніше, ніж у тіні.

На жаль, поданим законопроектам бракує системності та далекоглядного розрахунку. Вони мають, радше, фіскальну спрямованість, необхідну для латання дірок у бюджеті, і не можуть забезпечити необхідний рівень довіри між державою і бізнесом/соціумом. А без цієї складової не варто очікувати на позитивний результат.

Звісно, будь-яку реформу можна провести нашвидкуруч. Та чи матиме Україна другий шанс, якщо запланована амністія капіталу провалиться й довіру до держави буде вкотре підірвано?

Увертюра до президентських виборів

0

Може спрацював ефект «чарівного копняка», може президент задумався над класичним питанням «тварина я тремтяча чи право маю?», може мав місце синтез обох чинників та поки невідомих підводних течій – але доконаним явищем стало часткове очищення (можливо, тимчасове) інформаційного простору і де-факто старт нової президентської кампанії.

Санкції проти народного депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Тараса Козака можуть стати темою, яка не зникне з ноосфери за кілька днів. Поки що увага акцентується на забороні виходу в ефір телеканалів, підконтрольних колишньому високопоставленому податківцю та митнику і чинному соратнику одіозного Віктора Медведчука. Без часто істеричних «112 Україна», ZIK і NewsOne, які після заборони ретрансляції на територію України специфічного телепродукту Російської Федерації стали виконувати роль пропагандистів країни-агресора, вітчизняний ефір стане більш цивілізованим – але річ не лише в каналах.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на п’ять років у Козака передбачені такі проблеми: блокування активів – тимчасове обмеження права користуватися та розпоряджатися належним майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Що стосується безпосередньо «112 Україна», ZIK і NewsOne, то санкції передбачають заборону організаціям, якими володіє Козак, користуватися радіочастотами України, надавати послуги з ретрансляції/розповсюдження телепрограм та надання телекомунікаційних послуг, анулювання або зупинку ліцензій та інших дозволів для здійснення діяльності.

Передісторія сьогоднішніх подій відносно давня. Ще 4 жовтня 2018 року Верховна Рада підтримала звернення до РНБО щодо введення санкцій проти компаній, які входять у структуру власності телеканалів 112 Україна і NewsOne. Щоправда, офіційно визнано приналежність цих медіа-ресурсів до Тараса Козака пізніше. 12 жовтня 2018 року він оприлюднив інформацію про купівлю телеканалу NewsOne (ТОВ «Новини 24 години») з оцінкою 41–42 мільйони гривень, у грудні повідомив про купівлю дев’яти компаній групи 112 Україна, оцінивши їхню вартість на дату придбання в 72,87 мільйона гривень, а власником телевізійних мовників телеканалу ZIK став лише в 2019 році.

Чому ж аж через два з гаком роки після відповідного звернення парламенту до РНБО історія отримала продовження? Найпростіше пояснення лежить у площині так любої у постіндустріальному, постінформаційному і постмодерному суспільстві конспірології. Надто ефектно співпали у часі події. Про таємничі месиджі, які надходять на київську вулицю Банкову з вашингтонського Білого дому, говорили ще до інавгурації Джо Байдена. У цьому контексті люди з нормальною пам’яттю згадували подію, яка має опосередкований стосунок до того, що відбувається зараз, – у кінці минулого року міністерство юстиції США подало новий цивільний позов до суду і вимагало конфіскувати майно колишніх акціонерів «ПриватБанку» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова у штаті Огайо. Раніше у США їх звинуватили у крадіжці мільярдів доларів з «ПриватБанку», які потім «відмили» у США.

Через місяць в українському телеефірі з’явився ексдиректор у справах Європи та Євразії у Раді національної безпеки США Деніел Фрід, який анонсував серйозні клопоти для українських олігархів: «Ми передамо дані наших розслідувань представникам України, аби подальша робота проходила у вас. Дуже розраховую, що президент Байден вплине на керівництво України таким чином, щоб ці розслідування були проведені сумлінно».

Як «безпосередньо впливав» і чи взагалі впливав Байден на керівництво України, достеменно невідомо. Але, знову ж таки, «співпало» – і «непотоплюваний» нардеп Дубінський, до якого Штати мають претензії, несподівано був виключений з фракції «Слуги народу», і китайці, які завдали головного болю Пентагону, коли таємничим чином отримали контрольний пакет акцій стратегічної української «Мотор-Січі», отримали відкоша з залученням озброєних представників СБУ (à propos за благополучне майбутнє китайців у Запоріжжі з усіх сил переживали медіа-ресурси ОПЗЖ і того ж Коломойського).

Нібито непоєднувані факти, але на цьому і будується конспірологія.

Й абсолютно випадковим збігом обставин стала телефонна розмова державного секретаря США Ентоні Блінкена з міністром МЗС Дмитром Кулебою. Американець з українським бекграундом (предки Блінкена мешкали на Полтавщині) заявив, що Україна має стійку двопартійну підтримку у США і їй «важливо зберегти прогрес у боротьбі з корупцією, в реалізації верховенства закону та у впровадженні економічних реформ».

Розмова держсекретаря і міністра відбулася за кілька годин до рішення РНБО щодо Козака.


Кара спіткала Тараса Романовича за його нібито співпрацю з терористами «ДНР». Термін «нібито» вжито, позаяк провини Козака в суді не доведено. Ініціаторам санкцій логічно перевести проблему в інформаційну площину, де можливостей маневру більше. Так і зробив Зеленський.

«Санкції – складне рішення. Україна рішуче підтримує свободу слова. А не пропаганду, яка фінансується країною-агресором, і яка підриває Україну на шляху до ЄС та євроатлантичної інтеграції», – заявив президент.

Несподівано оперативно відреагував на довколамедійні перипетії глава Національної спілки журналістів Сергій Томіленко, який у Фейсбуці оприлюднив свій крик душі:

«Позбавлення БЕЗ СУДУ багатомільйонної аудиторії доступу до українських ЗМІ, заборона сотням журналістам та медійникам права на професію – це наступ на свободу слова. Політична належність українських власників зареєстрованих в Україні ЗМІ – не злочин. Рішення української влади є інформаційним вибухом та шокує міжнародні інституції, які опікуються захистом прав журналістів та свободою слова. Національна спілка журналістів України інформуватиме про надзвичайну ситуацію Міжнародну федерацію журналістів, Європейську федерацію журналістів, наших партнерів – Офіс ОБСЄ з питань свободи медіа».

Кількома реченнями Томіленко проілюстрував те, що на професійному арго називається «консерва відкрилася», – і це ще один маленький позитив від рішення РНБО.

За розвитком ситуації буде цікаво спостерігати з різних ракурсів. Насамперед в дію включиться юридичний аспект. Оскаржувати створені Радбезом проблеми Козак зможе лише у Верховному суді – де, звичайно, буде згадано, що згідно з законодавством санкції можна запровадити лише проти іноземців, а член ОПЗЖ має паспорт з тризубом. Верховний суд, на жаль для Козака, – не Окружний адміністративний суд Києва, де є Павло Вовк та його команда і де довести процес до абсурду вміють ідеально, тому є шанс, що проблеми у друга Медведчука не зникнуть.

Тому можна підключити Європейський суд з прав людини. Вселяти оптимізм у Козака має те, що у цій інстанції торік держава Україна програла 82 з 86 позовів, поданих проти неї. Однак є й такий прецедент – свого часу в Страсбург скаржилися російські пропагандисти, коли офіційний Вільнюс заборонив ретрансляцію телеканалу «Росія-24», а чотирьох працівників цього квазімедіа було депортовано з країни. В ЄСПЛ дійшли висновку, що діяльність росіян «не відповідає принципам відповідальної журналістики» і не задовольнили їхньої претензії.

І нарешті про конспірологію. Рішення РНБО (читай – рішення Зеленського) шукачами таємного підтексту розцінюється як «вилка» з кількома зубцями. На поверхні перший висновок – президент показав, що який не який порох у порохівницях має і важелі впливу в нього присутні. Інша річ, що вжити заходів Зеленського стимулювали американці, але про це вголос скажуть лише затяті опоненти гаранта Конституції й отримають у відповідь тавро «посіпак Москви».

По-друге, завдано помітний удар по іміджу Петра Порошенка – і лідеру «Європейської солідарності» навіть довелося виправдовуватися. «Чому не були застосовані санкції проти Медведчука… і його телеканалів. Тому що Закон України, Конституція України забороняє використання санкцій проти громадян України. Я не відкрию таємниці, що Медведчук є, на жаль чи на щастя, громадянином України. Чи правильно це, чи ні? Правильно! Тому що Конституція України гарантує презумпцію невинуватості», – мусив не дуже переконливо пояснювати свою бездіяльність щодо кума Путіна в часи власного президентства Порошенко.

По-третє, і це найбільше імпонує конспірологам, Зеленський почав створювати найзручнішого для себе суперника у другому турі президентських виборів. Зі сфери фантастики було б уявити, що Медведчук піде на вибори, але у свідомості пересічного виборця, орієнтованого на ОПЗЖ, стоїть знак рівності між Медведчуком та Бойком. І тому пересічному виборцю цілком індиферентно, що лідери Опозиційної платформи мають тяжку алергію один на одного. Таким чином Зеленський повторює шлях Кучми, який у 1999-му році виплекав цілком комфортного для електоральної боротьби комуніста Петра Симоненка. Бойко, як колись Петро Миколайович, дуже пасує на роль злого демона, який прагне повернути Україну в доісторичне минуле й обійми Росії.

Тепер залишилося сподіватися, що у сучасній історії не буде реінкарнації «Канівської четвірки» (хоча хто знає? В тому квартеті також був спікер ВР Олександр Ткаченко, а сучасний голова парламенту Дмитро Разумков – єдиний член РНБО, який утримався під час голосування щодо санкцій) і чогось на кшталт ДТП на трасі біля Борисполя з В’ячеславом Чорноволом…

Коли в Україні настане кінець епохи куріння?

0

Комітет з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування ухвалив рішення зареєструвати комплексний антитютюновий законопроєкт №2813-Д, який захистить українців від шкоди тютюну та електронних пристроїв для куріння. Голова Комітету Михайло Радуцький та депутати Комітету взяли лідерство у захисті дітей та молоді від тютюнової епідемії та убезпеченні від куріння майбутні покоління.

У чому проблема?

Сьогодні в Україні зовсім не регулюється ринок електронних пристроїв для куріння. Зовсім. Тільки уявіть – їх продають без будь-яких обмежень, а придбати їх можуть навіть діти – для цього не існує жодних перепон.

Спонукає до куріння потужна і агресивна реклама, яка пробивається через соціальні мережі, яскраві, як новорічна ялинка, сигаретні вивіски магазинів та огляди популярних блогерів в Інтернеті. Тютюнова індустрія б’є точно в ціль по найменш захищеній від впливів частині населення –  підлітках та молоді, яких залучити до куріння найпростіше.

Як наслідок, кожна 5-та дитина в Україні уже курить електронні пристрої для куріння, які стають першим кроком до вживання інших тютюнових виробів. Вони, так само як і звичайні сигарети, викликають нікотинову залежність та несуть загрози здоров’ю. Не існує безпечного куріння: усі електронні пристрої для куріння містять важкі метали, канцерогени, гліцерин і пропіленгліколь, вживання яких значно підвищує ризики онкології, хвороб серця та легень.

Взагалі куріння – один з головних факторів ризику захворювань та передчасної смерті в Україні. Це лягає важким тягарем на сім’ї, бізнес та економіку країни через втрату продуктивності, смерті та хвороби. Українська економіка щодня втрачає 250 млн гривень (3,2% ВВП в рік). Від хвороб, спричинених курінням, в Україні щодня помирає 233 людини.

Що дасть ухвалення Закону №2813-Д?

Ухвалення Закону № 2813-Д усуне такі прогалини у законодавстві:

  • заборону реклами тютюну та його замінників в мережі Інтернет;
  • заборону продажу цих товарів особам до 21 року;
  • заборону ароматизованих тютюнових виробів і викладку сигарет в магазинах та кіосках;
  • заборону реклами та спонсорства електронних сигарет та рідин до них;
  • посилення захисту від пасивного куріння у громадських і на робочих місцях.

Антитютюновий закон 2813-Д допоможе зберегти тисячі життів від передчасної смерті – при цьому реалізація його положень не потребує жодних витрат з Державного бюджету.

Профільний Комітет з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування вистояв перед спробами впливу тютюнової індустрії та одноголосно підтримав дійсно прогресивний законопроєкт № 2814Д, який виведе Україну на лідерські позиції захисту здоров’я громадян від шкоди тютюну та його замінників.

Молодь України розраховує на об’єднану підтримку усіх депутатів Верховної Ради України. Якщо проєкт закону буде ухвалено найближчим часом, то вже у 2022 році ми побачимо очевидний результат: діти, народжені в Україні за час роботи Верховної Ради 9-го скликання, не потраплять у пастку залежності від нікотину.

ГО Життя

Чим небезпечне пасивне куріння

0

Коли ви йдете дорогою з метро, а хтось попереду йде і курить на ходу, чи дим летить просто вам в обличчя, коли ви стоїте на зупинці з вашою дитиною — не соромтеся, не мовчіть, говоріть незнайомим чи знайомим людям, що це не нормально. Можливо, вони просто не задумуються, що дим від їхнього куріння дуже небезпечний для інших. Тому їм просто потрібно нагадувати.

Тобто ці люди взагалі не курили, а споживали вторинний дим від інших людей — вдома, на вулиці, у своєму офісі чи в інших громадських місцях.

1,2 мільйона людей померли через пасивне куріння у 2017 році

До речі, ситуація вже ж поступово покращується, скоріше за все завдяки введенню заборон урядами багатьох країн куріння в громадських місяцях та адекватним просвітницьким кампаніям. Є дослідження, в якому показали, що у порівнянні з 1990 роком, кількість курців, аби вбити одну людину, яка не курить, стала більшою — у 1990 році було 31,3, а у 2016 — 52,3. Це означає, що некурці стали менше зазнавати негативного впливу від диму курців. Дивно радіти такій статистиці, але кожен із нас може зробити свій внесок у її покращення.

Тож якщо хтось біля вас курить, ось вам кілька фактів, аби переконати людину цього не робити ні поруч з вами, ні з іншими людьми.

Сигаретний дим містить понад 7 тисяч компонентів, в тому числі чадний газ, нікотин та його похідні, смолу, котінін, полоній, кадмій, поліциклічні ароматичні вуглеводи та інші сполуки, багато з яких є канцерогенами. Ці всі речовини поглинаються шкірою.

Пасивне куріння впливає на серце та судини й відповідальне за сотні тисяч смертей через інсульти, інфаркти та ішемічну хворобу серця у всьому світі.

Вдихаючи чужий дим, збільшуються ризики мати серцево-судинне захворювання більш ніж на чверть, конкретно інсульту — на 20-30%.

Лише у США 8 тисяч смертей внаслідок інсульту трапляється через пасивне куріння.

Шкідливим є навіть короткочасний вплив диму, він запускає вільнорадикальні процеси — саме той механізм, що лежить між курінням та хворобами серця і судин.

Некурці, які піддаються пасивному курінню, збільшують ризик розвитку раку легенів на 20-30%. Коли дим видихають, він не одразу розчиняється в повітрі як може здаватися, більшість токсичних та канцерогенних сполук безперешкодно потрапляють в легені некурців з повітрям.

Навіть нетривалий вплив диму може спровокувати незворотні зміни, які сприятимуть раку.

З’являється все більше доказів того, що пасивне куріння може збільшити ризик раку горла, гортані, грудної залози, появи довгострокових та короткочасних респіраторних симптомів та хронічної обструктивної хвороби легенів серед людей, які не курять.

Окремо про дітей. Дуже часто в місті можна побачити, як тато чи мама ведуть дитину за руку, при цьому палячи сигарету і видихаючи дим на свою дитину. Є батьки, які не вважають за потрібне вийти на вулицю, щоб покурити, а роблять це прямо вдома. Це реальна небезпека для здоров’я та життя дитини.

Діти батьків, які курять і піддають своїх дітей впливу сигаретного диму, значно частіше хворіють на бронхіти чи пневмонії, в здорових дітей з’являється кашель чи чхання, частіше трапляються вушні інфекції.

Пасивне куріння може спровокувати напад астми у дитини

Діти з астмою, які вдихають вторинний дим, мають більш серйозні та часті напади астми. Такі напади можуть загрожувати життю дитини.

Вплив вторинного диму може викликати раптову смерть дитини. Це називається синдром раптової дитячої смерті Sudden Infant Death Syndrome, коли настає раптова смерть немовляти в перший рік життя, найчастіше у здорової дитини. Пасивне куріння збільшує ризики цього, майже так само, як і куріння матері під час вагітності.

Небезпека є й для вагітних жінок. Якщо чоловік чи партнер вагітної жінки курить, а вона регулярно піддається впливу пасивного куріння, зростають ризики народити дитину передчасно чи з недостатньою вагою.

Існує не лише вторинний дим, який безпосередньо видихає людина, яка курить, чи який виходить з сигарети або пристрою, а й “третинний”. Він чіпляється за одяг, осідає на меблі, килими, стіни, ліжка, дивани, поверхні в автомобілі, і може залишатися там дуже довго, якщо його не прибирати чи не провітрювати приміщення. Тобто всі токсичні сполуки, які людина вдихає, мають тепер інший шлях — через контакт.

Якщо ви не курите — не забувайте про негативний вплив вторинного диму на ваше здоров’я, а також нагадуйте людям, які курять, про це. Уявіть, що ви багато піклуєтеся про своє здоров’я — їсте здорову їжу, тричі на тиждень ходите в спортзал чи бігаєте, але попри це, матимете фактично такі ж ризики розвинути серцево-судинну хворобу чи померти через рак легень, якщо постійно вдихатимете вторинний дим.

Якщо ви курите — поважайте та не підставляйте інших людей під вплив свого диму на вулиці, вдома, в офісі чи у вашому під’їзді. А краще не підставляйте себе. Кидайте курити та робіть вибір на користь здорового способу життя і свого здоров’я. Це найкраще, що ви можете зробити для себе, своїх близьких та людей навколо.

Максимальну суму грошового переказу пропонують підвищити

0

Групад депутатів запропонувала збільшити максимальну суму грошового переказу з 5 до 25 тисяч гривень.

Нагадаємо, що з 28 квітня 2020 року анонімно не можна відправляти більше 5000 гривень без відкриття рахунку, поповнювати рахунки інших людей, поповнювати рахунки в платіжних терміналах на цю суму і платити за отримані товари або послуги.

Дані зміни запропоновано у законопроєкті №3686.

Джерело – Інститут законодавчих ідей.

Відстрочка від призову на строкову військову службу

0

Кабінет Міністрів України у законопроєкті 3689 запропонував надати відстрочку від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, прийнятим на службу до органів та підрозділів ДСНС.

Джерело: Інститут законодавчих ідей

Ринок тютюнових виробів – чи є шанс на конкуренцію?

0

Монополія – це слово із яскравим негативним значенням, яке означає відсутність конкуренції на ринку економіки за наявності одного або декількох суб’єктів господарювання, що виробляють певну продукцію чи надають послугу. Похідні від цього слова – монополіст, монополізація, монополізований – чи не щодня лунають в ефірах телеканалів та на новинних сайтах. Значна кількість галузей економіки України є частково або повністю монополізованими. Монополія зменшує, а подекуди й відверто знищує будь-яку конкуренцію серед суб’єктів господарювання. Рік за роком вона руйнує нормальне функціонування відповідної сфери, а як наслідок і країни, що безпосередньо має вплив на  добробут людей.

Та яким же буде ваше здивування, якщо ви дізнаєтесь, що за українським законодавством про захист економічної конкуренції монопольне становище не є правопорушенням! Ні, не подумайте що ми маємо погане законодавство у цій сфері. Просто правопорушенням є не монопольне становище суб’єкта господарювання, а зловживання таким становищем.

Характерним прикладом монополізації ринку, внаслідок чого відбулися зловживання, є ринок сигарет, що має складну багаторівневу структуру взаємопов’язаних між собою товарних ринків. Маючи в 2010-2012 роках близько 30 активних суб’єктів, що купували сигарети у тютюновиробників (дистриб’ютори) для подальшої реалізації точкам продажу (рітейлори), ринок дистрибуції сигарет з 2013 року був монополізований ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА». Результатом стало те, що жоден із суб’єктів господарювання, крім ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА», не мав можливості придбати сигарети у тютюновиробників (сукупна частка яких у виробництві сигарет сягала більше 99%) безпосередньо. Єдиним варіантом лишалося перекупляти їх у того ж таки ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА». Здавалося б, ринкові відносин і це регулюють. Перекупивши тютюнові вироби у посередника, ціну можна збільшити на частину власного прибутку. Але зась! Тютюнові вироби – один з небагатьох товарів, максимальну роздрібну ціну (далі – МРЦ) якого встановлює виробник. Згідно з Податковим кодексом України, жоден продавець чи посередник не може продати сигарети з надбавкою більшою за 5% від МРЦ, а в разі порушення – отримає штраф. Водночас подібних обмежень на так звані соціальні товари (ліки, хліб, овочі, крупи, дитяче харчування) не існує.

Користуючись становищем монополіста з 2013 року по вересень 2015 року, ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» здійснювало зловживання шляхом встановлення на власний розсуд (часто без економічного обґрунтування) як розміру власного валового прибутку від реалізації сигарет, так і розміру валового прибутку від реалізації сигарет своїх покупців. Це відбувалося шляхом підвищення власної торговельної надбавки, а також шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, що призвело до обмеження конкурентоспроможності, ущемлення інтересів покупців ТОВ «ТЕДІС Україна» – оптових і роздрібних торговців.

За вчинення таких дій Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ) рішенням № 551 від 16 грудня 2016 року наклав рекордний штраф (на той час) на ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» у сумі 431,2 млн грн та зобов’язав припинити дії зловживання монопольним становищем. Попри численні спроби оскаржити рішення в судах, ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» все ж сплатило значну частину від попередньої суми штрафу, а саме – 300 млн грн.

Проте картина буде не повною, якщо не зазначити, що паралельно відбувалось ще одне порушення, яке безпосередньо сприяло монополізації ринку дистрибуції сигарет. Мова йде про антиконкурентні узгоджені дії між тютюновиробниками (групи компаній «Філіп Морріс», «Джей Ті», «Імперіал Тобакко», ТОВ «Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна») та дистриб’ютором ТОВ «ТЕДІС Україна», що тривало щонайменше з 2011 по 2016 роки. Широкому загалу такий вид порушення більш відомий як картельна змова.

Суть змови полягала у наступному:

  1. Скорочення кожним тютюновиробником протягом 2012-2013 років кількості прямих дистриб’юторських договорів на реалізацію сигарет із більш ніж 30 дистриб’юторами до єдиного (внаслідок чого ТОВ «ТЕДІС Україна» з 2013 року стало монополістом).
  2. Підтримання тютюновиробниками договірних відносин із поставки (дистрибуції) сигарет лише з ТОВ «ТЕДІС Україна», як єдиним (спільним) для всіх тютюновиробників дистриб’ютором.
  3. Створення й підтримання штучних бар’єрів вступу на ринок для інших суб’єктів господарювання шляхом формулювання завищених умов для укладення договорів із потенційними дистриб’юторами, яким не відповідає і ТОВ «ТЕДІС Україна», що унеможливлює вихід на ринок інших дистриб’юторів.

Для чого все це тютюновим компаніям, які конкурують між брендами тютюнових виробів? Дуже просто – для отримання надприбутків. Завдяки картельній змові тютюнові компанії змогли створити монопольні умови, за яких вони висмоктують максимум прибутків не тільки з курців, які купують їхню продукцію, а й з інших учасників економічного ланцюгу – оптових та роздрібних продавців. За вчинення цих дій АМКУ рішенням № 697 від 10 жовтня 2019 року наклав штраф на усіх суб’єктів змови, що у сумі становить 6,5 млрд грн, та зобов’язав припинити монопольне зловживання.

На цьому можна було б поставити крапку, відзначивши, що внаслідок розслідувань та ухвалених рішень рішень АМКУ була хоч і частково, проте відновлена економічна справедливість. На порушників були накладені стягнення, але тютюнові бізнес імперії так просто не здаються і вже подали позовні заяви до Господарського суду м. Києва із метою скасування рішення щодо накладення штрафу. На момент публікації тютюнові компанії не сплатили до Держбюджету жодної гривні штрафу.

Із стриманим оптимізмом тримаємо руку на пульсі та слідкуємо за розглядом справ у суді.

Олексій Борис
юрист у сфері антимонопольного права

Закон «Про запобігання корупції» поширюватиметься на працівників органів доходів та зборів

0

На посадових осіб органів доходів і зборів Кабмін пропонує поширювати дію Закону України «Про запобігання корупції» у законопроєкті №3525

Про це пише “Інститут законодавчих ідей” у своєму висновку.

Стосовно осіб, які претендують на службу в органах доходів і зборів, за їх письмовою згодою проводитиметься спеціальна перевірка. Особи, які претендують на службу в органах доходів і зборів, до призначення на відповідну посаду зобов’язані повідомити керівництву органу, на зайняття посади в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких осіб.

Законопроєктом узгоджуються положення Митного кодексу України з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» в частині термінології, проведення спеціальної перевірки та повідомлення про близьких осіб.

Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Тромсо

0

20 травня 2020 року на своєму черговому засіданні Верховна Рада України ратифікувала міжнародну Конвенцію про доступ до офіційних документів. За таке рішення проголосувало 305 народних депутатів.

Цього кроку від України чекали не тільки експерти з доступу до публічної інформації, а й уся міжнародна спільнота. Адже це десята ратифікація цього міжнародного документу, з якою Конвенція набуває чинності.

Хоча Конвенцію Тромсо підписали 17 країн, проте саме Україна стала “країною-ініціатором”, яка вивела сферу доступу до публічної інформації на міжнародний рівень. За це звання змагались Бельгія, Грузія, Ісландія, Північна Македонія, Сан-Марино, Сербія, Словенія та Україна. До цього часу сфера доступу до публічної інформації регулювалась у кожній державі тільки на національному рівні.

Саме Центр демократії та верховенства права з 2016 року активно підтримував та адвокатував ратифікацію Конвенції. Команда Центру неодноразово наголошували на необхідності ратифікації, привертали увагу громадськості, співпрацювали з ключовими органами влади, які приймали схвальні рішення у цьому процесі.

З осені 2019 року законопроект про ратифікацію цього міжнародного документу за ініціативою Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики та сприяння Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України, Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України  пройшов швидке погодження в усіх органах влади, задіяних у цьому процесі. 31 січня 2020 року Президент України вніс законопроект до парламенту для проходження процедури ратифікації. Законопроект про ратифікацію цього міжнародного документу також отримав схвальне рішення Комітету ВРУ з питань інтеграції України з Європейським Союзом, який є головним щодо нього, та був винесений на голосування у сесійній залі.

Що зміниться із набуттям чинності Конвенцією?

Основна перевага Конвенції – створення першої в світі міжнародної системи моніторингу у сфері доступу до публічної інформації. Іншими словами, буде досліджуватись, як країни-підписанти ефективно імплементували положення Конвенції (мінімальні стандарти доступу).

Для цього буде створено два моніторингові органи:

1. Група спеціалістів з доступу до офіційних документів – орган, до складу якого увійдуть незалежні та висококваліфіковані фахівці у сфері доступу до офіційних документів. Мета цього органу – стежити за ефективністю застосування країнами-підписантами положень Конвенції.

Для цього Група може надавати свою експертну думку з питань застосування положень Конвенції, вносити пропозиції щодо його покращення, обмінюватися інформацією та звітувати про значні досягнення, а також надавати свої пропозиції Консультації Сторін. Крім цього, Група подаватиме звіти про достатність закріплених у законодавстві країн-підписантів заходів і практичних дій, здійснених для втілення положень Конвенції.

2. Консультації Сторін – орган, до складу якого буде входити по одному представникові від країн-підписантів Конвенції та який буде:

  • розглядати доповіді, думки та пропозиції Групи спеціалістів з доступу до офіційних документів
  • надавати рекомендації та пропозиції Сторонам
  • вносити пропозиції стосовно змін до Конвенції та надавати оцінку запропонованим у порядку статті 19 Конвенції змінам

Представники від України будуть членами обох цих міжнародних органів.

У разі набуття чинності Конвенцією, Україні не потрібно буде вносити зміни до чинного законодавства. Закон України «Про доступ до публічної інформації» був прийнятий у 2011 році і розроблявся з урахуванням положень саме цієї Конвенції.

Наступним кроком є підписання ратифікаційного закону Президентом та його офіційне оприлюднення. Сама ж Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після завершення тримісячного строку від дати, коли Україна її ратифікувала.

Центр демократії та верховенства права

Вибуховий контент онлайн. Частина 1

0

Тема запеклих дискусій в ООН, Раді Європи, ЄС, інших міжнародних організаціях і національних урядах – тероризм онлайн. Хоча розвиток технологій значно полегшив відстежування осіб і спростив виявлення терористичних організацій, останні протиставили політиці переслідувань швидкість поширення інформації. Фактично, вони знайшли відповідь на питання: як встигнути зробити щось до того, як це виявлять органи правопорядку?

Відповідь на це питання надало стрімке зростання аудиторії онлайн-сервісів. Терористи вирішили проблему, мігрувавши в онлайн. Проте, Всесвітня мережа недовго лишалася неконтрольованою, змусивши нелегальні організації бути винахідливими: мати власні веб-сайти, зламувати популярні портали новин, створювати фейкові профілі медіа або відомих політиків, продукувати відеоігри або використовувати їх для комунікації (через анонімні чати та голосовий зв’язок) та багато іншого. Втім, практика показала, що все вищенаведене за продуктивністю не йде в жодне порівняння з використанням соцмереж.

Перед обранням інструментарію для боротьби з явищем тероризму у мережі слід встановити, чому його коріння так цупко тримається за ґрунт онлайн-платформ.

Лайк, підписка, репост – чому саме соцмережі?

Соцмережі є зручними в користуванні («user-friendly»), безкоштовними й надійними каналами комунікації. Відкриття необмеженої кількості нових профілів, публічних сторінок чи спільнот, тематичний пошук будь-якого контенту (аудіо, відео, тексти) — усе це значно полегшує діяльність терористичної організації порівняно зі створенням власного веб-сайту. Соцмережі фактично дозволяють «постукати у двері» цільової аудиторії, тоді як власний онлайн-ресурс потребує довгих днів, а іноді навіть і місяців очікування на читачів.

На відміну від інших онлайн-ресурсів, платформи значно спростили механізм соціальної взаємодії: легкий і швидкий режим коментування, поширення чужих дописів, відповідей на повідомлення, а також функція багатомовності, що дозволяє поширювати дописи на іноземні аудиторії. Такі особливості спрощують коригування інформаційного середовища залежно від мінімальних коливань у настроях аудиторії.

Не меншою перевагою стало й те, що аудиторія соцмереж у рази перевищує кількість читачів будь-якого одиночного медіа. Для порівняння: кількість читачів ВВС станом на 2019 рік становила 426 млн осіб, у той час як аудиторія самого лише Facebook у цей період сягнула 2,38 млрд користувачів. На додачу, у соцмережах способи розширення кола споживачів контенту й залучення аудиторії до конкретних спільнот, дописів чи сторінок є набагато варіативнішими, ніж на звичайних веб-сайтах – це й контекстна реклама, і поради релевантних груп та спільнот, і залучення аудиторії через вірусні зображення чи відео.

Однією з найсприятливіших особливостей є функція таргетингу (від англ. target – ціль) – спрямування контенту на певну цільову аудиторію, залежно від заданих параметрів. Наприклад, сьогодні Facebook має близько 29 тисяч критеріїв для таргетингу аудиторії. Водночас, дослідження показують, що ця функція неодноразово була націлена на групи, які зацікавлені в темах «ненависники євреїв», «Гітлер був правий» та подібних, що демонструє відносну легкість зловживання алгоритмами таргетингу для поширення нелегальних закликів (до дискримінації, насилля, ненависті, тероризму тощо).

Такий функціонал, з одного боку, дозволяє терористичній тематиці бути достатньо фокусованою, а не поширюватися «між рядків», як це роблять на окремих веб-сайтах для уникнення миттєвого блокування. З іншого боку – терористичний контент у соцмережах губиться в масивних потоках інформації, що дозволяє йому перебувати у вільному доступі набагато довше, ніж на окремих тематичних ресурсах.

Функція таргетингу надає ще одну неоціненну перевагу – можливість вивчення аудиторії. Якщо при поширенні інформації на власних онлайн-ресурсах терористичні організації вимушені радше діяти наосліп, то соцмережі дозволяють відстежити тренди в комунікаціях і використовувати їх для пропаганди, рекрутингу чи залякувань. Так, у 2013 році поширення ідеї джихаду у соцмережах ґрунтувалося переважно на створенні окремих спільнот , залежно від віку, статі та місця проживання цільової аудиторії.

Тож онлайн-платформи стали ще одним полем боротьби терористичних організацій за визнання їхніх ідей. Проте, важливішою є відповідь на питання, яким чином їм вдається залишатися на плаву вже більш ніж 10 років і продовжувати свою діяльність із перемінним успіхом.

Фундамент для фундаменталістських ідей

Знаючи алгоритми діяльності соцмереж, можна встановити основні способи, у які терористи зловживають послугами платформ. Органи правопорядку багатьох країн уже здійснюють такі розрахунки. Однак, вони частіше шукають індикатори діяльності в межах однієї платформи, ігноруючи те, що ціль використання соцмережі напряму залежить від її функціонального призначення, а отже терористи навряд використовуватимуть лише одну платформу. До того ж, часто конкретна соцмережа є лише стартовим майданчиком, адже контент швидко перепощується іншими інформаційними ресурсами.

Для поширення терористичного контенту використовують три типи платформ: краудфандингові сервіси, месенджери та соціальні мережі. Цей поділ є досить умовним, адже кожна платформа має особливий порядок роботи, а спосіб її використання залежить переважно від цілей терористів: психологічний тиск, публічність і пропаганда, отримання інформації, збір грошей, рекрутинг, обмін інформацією, планування та координування дій тощо.

Зокрема, від популярності мережі залежить обширність аудиторії, а від місцезнаходження терористичної організації – вибір конкретної платформи. Наприклад, Sina Weibo (китайський сервіс мікроблогів) навряд використовуватиметься для пропаганди терористичних ідей у Європі, де кількість його користувачів зведена до мінімуму (незважаючи на велику популярність у Азійському регіоні).

Також соцмережі надають можливість взаємодіяти з молоддю, чим активно користуються терористи, через її вищу сприйнятливість до пропаганди. Ця логіка призводить до переважного використання Snapchat, TikTok, Instagram та Youtube – мереж, які є найпоширенішими серед молоді.

Для фандрейзингу найчастіше застосовують краудфандингові сервіси, адже ці платформи надають мінімальну кількість інформації про отримувачів грошових коштів та їх призначення в електронних трансферних звітах (на відміну від Facebook з його вимогливою політикою). Зокрема, уряд Індонезії тривалий час був занепокоєний можливістю терористів використовувати кошти, зібрані через краудфандингові сервіси для допомоги жертвам і родичам жертв терористичних актів. У Британії, у свою чергу, були розроблені керівні принципи щодо захисту пожертв від зловживань з екстремістською метою.

Інформаційний обмін (внутрішні комунікації: повідомлення, плани дій тощо) здійснюється переважно через месенджери, адже вони є зашифрованими програмами для обміну повідомленнями. І хоча деякі з них (як-от Telegram) вже встигли розробити механізм відстежування публічних каналів із терористичним контентом, поширенню приватних повідомлень із такою інформацією досі неможливо перешкодити.

Часто терористи використовують мережі, які ще не напрацювали підхід для боротьби з тероризмом, проте дуже швидко здобули популярність. Гарним прикладом слугує Snapchat, який у перші місяці своєї роботи навіть не мав чіткого визначення тероризму. Такі платформи зазвичай дуже активно використовують у короткостроковій перспективі, допоки мережа не віднайде ефективний механізм виявлення терористичного контенту. Згодом обсяги такої інформації на платформі дещо знижуються. 

Терористи також користуються прогалинами в алгоритмах платформ. Так, тривалий час реклама на Youtube з’являлася в роликах з екстремістським та образливим змістом, що з одного боку вказувало на de facto визнання платформою правомірності поширеного контенту, а з іншого – сприяло його популяризації та іноді навіть монетизації.

Знаючи цілі, переслідувані терористами, можна встановити, які аспекти роботи платформи є вразливими та потребують доопрацювання для недопущення поширення нелегального контенту. Наведена таблиця містить універсальні критерії, задоволення більшості з яких вказує на високу ймовірність того, що платформою зацікавляться  терористи (цілі визначаються її функціоналом).

Для того, щоби перевірити ефективність моделі, накладемо її на реальні приклади:

  • У Нідерландах було засуджено групу осіб за поширення  закликів до тероризму та незаконний рекрутинг через платформи Facebook, Youtube та Twitter. Використання кожної з платформ мало свою мету: у Facebook відбувався рекрутинг осіб шляхом створення публічних і закритих спільнот, Twitter слугував платформою для закликів до вчинення терористичних актів, а на каналі Youtube поширювалася пропаганда.
  • На Аравійському півострові, зокрема у Ємені та Судані, терористи активно комунікують у Telegram, з огляду на можливість обмінюватися інформацією без відслідковування урядом.
  • В американській справі Klayman v. Zuckerberg суд встановив, що Facebook використовувався для терористичної пропаганди за допомогою публічної групи «Третя палестинська інтифада» через те, що аудиторія цієї мережі надзвичайно велика.
  • Також терористи неодноразово використовували функції «donate» у Instagram для отримання фінансування. Наприклад, у 2017 році терорист закликав аудиторію в 1,7 мільйона підписників фінансово підтримати його діяльність. Використання саме цієї платформи зумовлене здебільшого її великою аудиторією та можливістю ілюструвати висловлення.

Задаючи український контекст

Заборона поширення терористичного контенту передбачена Законами України «Про інформацію», «Про боротьбу з тероризмом», а також присутня в переліку контентних обмежень у проєкті Закону «Про медіа». Утім, чинні документи, на відміну від законопроекту, не вказують на можливість застосування таких обмежень до онлайн-платформ.

Отже, регулювання діяльності соцмереж як у Нідерландах, Франції чи Німеччині наразі не передбачено, а критерії вторинної відповідальності платформи, розроблені Європейським судом з прав людини у Delfi v Estonia – важкозастосовні (необхідне хоча б мінімальне законодавче визначення статусу суб’єкта, а платформи в нормативних актах не згадуються). Тому питання поширення контенту в соцмережах перебуває здебільшого на саморегулюванні платформ, а безпека користувачів напряму залежить від ефективності захисних механізмів мережі (якщо такі взагалі використовуються).

Які платформи найбільш вразливі до активностей терористичних організацій в українських реаліях? Зважаючи на популярність у регіоні і функціональні особливості платформ, для поширення терористичного контенту найімовірніше підходить Facebook, Youtube, Instagram та Telegram, менш вірогідно – TikTok, Snapchat та Twitter. Краудфандингові сервіси в Україні наразі використовуються не так часто, аби до них було вигідно звертатися терористам.

І що тепер?

Основна проблема сьогодні полягає у фокусуванні на ключових акторах при відносному ігноруванні взаємозалежності різних сервісів (а також їхньою взаємозамінністю). Більше того, органи правопорядку при розслідуванні правопорушень, пов’язаних з поширенням терористичного контенту онлайн-платформами, часто не звертають уваги на  використання соцмереж та месенджерів з урахуванням цілей і функціоналу кожної платформи. Відтак, блокування одного акаунту чи спільноти не є фатальним для діяльності терористів.

Саме тому, під час розроблення захисних механізмів платформи, важливим є аналіз сильних і слабких сторін конкретної мережі. Не менш вагомим є контекст і методики, що використовуються терористичними організаціями у їхній діяльності онлайн, але про них ми поговоримо трохи згодом.

Далі буде…

Автор: Тетяна Авдєєва, молодший юрист Центру демократії та верховенства права.

Викрий маніпуляції тютюнової індустрії — врятуй наступні покоління!

0

Всесвітній центр ефективного управління контролем над тютюном (GGTC), партнер “Стоп тютюновим організаціям і продукції” (STOP), оголосив конкурс візуального контенту (меми, GIF-зображення, діджитал-стікери, постери, інфографіки та короткі відеоролики). Візуальні матеріали мають ілюструвати специфіку маніпулятивних технологій, до яких вдається тютюнова індустрія задля продажу своєї смертельної продукції.

Серед учасників буде розіграно грошові винагороди у розмірі від $500 до $5000.

Крім того, роботи-переможці буде розіслано антитютюновим активістам по всьому світу задля підтримки їх зусиль у боротьбі з маніпулятивною діяльністю тютюнової індустрії.

Конкурс приурочено до Всесвітнього дня без тютюну, цьогорічна тема якого — “Захист молоді від маніпуляцій тютюнової індустрії та залучення до тютюнової та нікотинової залежності”. Візуальний контент повинен інформувати молодих людей про оманливі інструменти тютюнових компаній та спонукати їх до протидії індустрії. 

Роботи прийматимуться як українською, так і англійською мовами з 28 квітня. Дедлайн подачі проєктів — 20 травня.

Щоб подати завку, потрібно зареєструвтися за посиланням https://www.ggtc.world/exposetobacco/

Також просимо надсилати ваші матеріали на електронну адресу svitlana@center-life.org

У графі position пишемо ким ви працюєте, або якщо навчаєтеся, то пишете, що студент.

У графі organization пишемо NGO Advocacy center “Life”.

На наступній сторінці –  Declaration of Interests, слід поставити свій підпис (його можна зробити мишкою).

Якщо виникнуть питання, звертайтесь за електронною адресою svitlana@center-life.org  або телефоном 050 336 29 20

Як Україні спасти саму себе

0

Масштаб вызовов, стоящих перед мировой экономикой в связи с началом мирового кризиса, который назревал уже достаточно давно и нашел мощного союзника в виде пандемии коронавируса, настолько велик, что нерешительность и бездействие национальных правительств становится составной частью проблемы. Каждый потерянный день значительно осложняет как преодоление, так и просто амортизацию кризисных явлений. И в отдельных экономиках, и в мире в целом.

Сейчас мы наблюдаем, как реальный сектор экономики, словно подводная лодка, пролежавшая месяц на дне, медленно погружается в ил, из которого уже не сможет выбраться без внешней помощи. Столкнувшись с внезапной остановкой экономического сердца страны, запустить его можно лишь с помощью прямого укола адреналина, который должен сделать опытный реаниматор в виде правительства и центрального банка. Ну а пока карантин продолжается, холодное тело экономики придется обложить со всех сторон “льдом” антикризисных государственных пакетов, которые позволят замедлить процессы распада до начала активных процедур по спасению.

Кристалина Георгиева, глава МВФ, уже успела сравнить нынешний кризис с Великой депрессией, начавшейся в США в 1929 году и вызвавшей сильнейший экономический кризис по всему миру. Если брать данные роста заявок на пособие по безработице в Штатах (15%), то так оно и есть. А если брать прогноз динамики данного показателя (25-30%), то все может быть намного хуже.

Украину уже пугают реинкарнацией 90-х годов. Но тогда у нас еще был сохранен мощный экономический комплекс и уровень старения населения был не настолько критичен. Система здравоохранения и образование еще не были амортизированы почти в ноль, так что повторения 90-х не будет, можно не переживать. Все будет намного хуже.

Но вернемся к словам главы фонда. Если это будет вариант Великой депрессии, то тогда должен быть известен и протокол лечения кризиса. Но и с этим возникают проблемы. На данный момент существует три основных концепции как возник упомянутый выше глобальный кризис прошлого века. Представители австрийской школы экономики, в частности Фридрих Хаек, считали, что причина обвала в 30-х годах прошлого столетия заключалась в гиперкредитной активности 20-х годов “позолоченного века джаза”, которая привела к появлению потенциально убыточных бизнесов, для которых кризис выполняет роль “санитара леса” и любое вмешательство государства лишь растягивает кризисную волну. “То, что мертво, умереть не может”, – наверняка сказал бы Хаек, обращаясь к “утонувшей экономике”.

С другой стороны, чикагская школа экономики, Милтон Фридман и монетаристы, наоборот, считали, что ключевая ошибка руководства США тогда заключалась в непроведении широкой эмиссии, ведь массированный выпуск денег, по их мнению, мог трансформировать Великую депрессию в рядовую рецессию на год-два с меньшей глубиной падения.

В свою очередь, кейнсианцы считали, что причиной кризиса было сокращение совокупных расходов, в том числе со стороны государства и для преодоления спада достаточно было лишь нарастить государственные инвестиции в экономику.

В чем парадокс вышеуказанных утверждений? Да в том, что нынешнее мировое правительство в лице большой семерки пытается делать все перечисленное в одном пакете мер и почти одновременно. Гиперкредитная активность, в том числе с помощью отрицательных процентных ставок, накануне кризиса наблюдалась, государственные инвестиции наращиваются по экспоненте, эмиссия расширяется новыми рекордными темпами. Из арсенала средств остался лишь вариант ничего не делать, но в условиях пандемии это невозможно. Тем не менее, даже применение “всего подряд” пока не приносит особенных результатов.

В последние десятилетия труд в рыночной экономике в значительной степени стал симулятивным и рынок выполнял больше функцию социализации населения. Теперь эту задачу должно выполнить государство, каким-то образом социализировав миллионы людей, вмиг оказавшихся запертыми у себя дома. И что-то нужно делать с бизнесом, потерявшим активность экономическую.

Это чем-то напоминает новый социализм, концепцию которого сформировал еще в 2015 году Пол Мейсон на базе концепта “экономики совместного”, реализуемого в условиях новой цифровой эпохи. Расширение глобального знания и сужение индивидуального владения должно, по мнению Мейсона, привести к разрыву нынешнего капиталистического уклада. И это было сказано за пять лет до нынешнего кризиса.

В качестве эксклюзива, расскажем о новой концепции так называемой праксиологии или науке о деятельности человека, которая зародилась в 20 веке в трудах единомышленника Хаека, Людвига фон Мизеса и представителя львовско-варшавской школы Котарбинского. Ирония в том, что идея праксиологии формировалась в рамках либертарианского дискурса, а сейчас может стать элементом усиления роли государства.

Итак, в праксиологии есть четыре блока: закрытые индивидуальные потребности индивида (то, что мы наблюдаем сейчас на карантине); 2) теория хозяйственного обмена; 3) теория войн между государствами; 4) теория игр между рыночными субъектами. Создатели праксиологии полагали, что экономика является ее составной, подчиненной частью. Главная ее задача: поиск максимально эффективных и рациональных решений для удовлетворения потребностей человека, максимально адаптируемых к сумме внешних обстоятельств. Это то, что Котарбинский назвал практическим реализмом. Как эта концепция находит отражение в реальном мире? Если необходимо приспособить частные гостиницы под госпитали, Китай будет это делать. Если нужно ограничить экспорт фармацевтического сырья, Индия примет такое решение, не взирая на требования ВТО, а Турция ограничит вывоз лимонов в условиях пандемии.

Чем эта концепция полезна для Украины? Во главе угла государственной политики, на вершине ее приоритетов должно стоять решение нескольких задач: спасение жизней людей; компенсация дефицита социальной активности населения и дефицита экономической активности бизнеса. Для этих целей государство должно обладать специальным антикризисным, национальным, резервным фондом, который в некоторых случаях может подменять классическое бюджетирование. Сегодня в Украине есть несколько источников его наполнения: реструктуризация внутренних и внешних государственных долгов (примерно 250 млрд гривен), плановая эмиссия НБУ (до 100 млрд гривен), а также выпуск целевых антикоронавирусных облигаций (до 50 млрд гривен), которые может выкупить большей бизнес. Сюда следует добавить и льготный антикоронавирусный займ МВФ на $2 млрд, который предоставляется на льготных условиях, без предварительных требований и даже на фоне реструктуризации долгов.

Украина вполне может сформировать до конца лета свой специальный фонд на 450 млрд гривен, что составляет более 40% плановой доходной части годового государственного бюджета и более 10% планового номинального ВВП, то есть по своим параметрам соответствует наиболее эффективным пакетам амортизации кризиса, сформированным в других странах – также около 10% ВВП.

Возникает вопрос и о направлениях использования этих ресурсов. Наиболее реальны и эффективны следующие каналы применения антикризисных средств. Во-первых, разовая помощь наиболее незащищенным слоям населения, например, выплата “лишней” пенсии и стипендий, а также единоразового безусловного базового дохода в размере средней зарплаты на одно домохозяйство, где один и более кормильцев не получают зарплату в связи с карантином. Во-вторых, предоставление возвратной помощи и кредитов, по которым государство полностью компенсирует процентную ставку, в первую очередь – на выплату заработной платы в компаниях, перешедших в режим вынужденного простоя (в размере не менее 1/3 фонда оплаты труда). В-третьих – пакет фискальных льгот: на период карантина отмена подоходного налога и ЕСВ для компаний, которые утратили доход, но продолжают выплачивать зарплату сотрудникам и не сокращают персонал. Снижение до 0-5% ставки НДС на социальные товары и услуги, для минимизации темпов роста цен на них. Максимальное сокращение налогов на труд после кризиса для сохранения рабочих мест. Введение моратория на рост базовых тарифов для населения и усиление работы Антимонопольного комитета по ограничению роста цен естественных и государственных монополий. Как показал новый экономический курс Рузвельта во времена Великой депрессии, пакет мер государства в том числе должен состоять из антитрестовского законодательства и нового трудового нормативного регулирования, защищающего права наемных работников (закон Вагнера).

Ну а пока наше правительство утвердило пакет мер по поддержке экономики на 60 млрд гривен, то есть в размере примерно 1,5% ВВП, что ставит нас по глубине антикризисного реагирования на один уровень с Албанией. Как показывает практика, ослы есть не только в этой балканской стране. Правительство как составная часть проблемы – к этому нам не привыкать.

Ми в соціальних мережах

7,143Підписниківлайк
413Підписниківвподобати
15Підписниківпідписуватися

Рекомендуємо

Популярно

Амністія тіньових капіталів: високі ставки та “презумпція винуватості”

Дефіцит держбюджету, криза у стосунках з МВФ та економічні проблеми, викликані пандемією, змушують українську владу шукати додаткові ресурси для порятунку економіки.

Увертюра до президентських виборів

Може спрацював ефект «чарівного копняка», може президент задумався над класичним питанням «тварина я тремтяча чи право маю?», може мав місце синтез обох...

Коли в Україні настане кінець епохи куріння?

Комітет з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування ухвалив рішення зареєструвати комплексний антитютюновий законопроєкт №2813-Д, який захистить українців від шкоди тютюну та електронних...

Чим небезпечне пасивне куріння

Коли ви йдете дорогою з метро, а хтось попереду йде і курить на ходу, чи дим летить просто вам в обличчя, коли...

Максимальну суму грошового переказу пропонують підвищити

Групад депутатів запропонувала збільшити максимальну суму грошового переказу з 5 до 25 тисяч гривень. Нагадаємо, що з 28...