Головна Блог

Шість «не можна». Чого не варто робити у складні часи

0

Інфантилізм і заперечення дійсності — далеко не найкращі помічники у непростій ситуації

Нещодавно я провела серед своїх читачів опитування, щодо емоційного стану українців на теперішній період, і, підбиваючи підсумки, відмітила ряд закономірностей. Найбільшу кількість голосів набрав варіант «Я пригнічена (пригнічений), але стараюся не показувати виду, щоб не нагнітати обстановки і не лякати рідних».

Найменшу кількість голосів набрав варіант «Впливає, але ми знаємо, що робити в будь-якій ситуації». З чого можна припустити, що багато хто зараз перебуває в перманентному стресі.

І, звісно, частина людей, які прийняли участь в опитуванні, «ні сном, ні духом» про те, що відбувається в країні та навколо неї. Основне гасло в цьому випадку: «Я не дивлюся телевізор, це лише нагнітання паніки, все буде добре!»

Так, можна, як страус ховати голову в пісок — не читаю, не слухаю, не дивлюся новин, огороджую себе від всього негативного, думаю лише позитивно, отже нічого поганого зі мною просто не може трапиться.

Все-то воно добре, але завжди варто пам’ятати: хвіст цього страуса стирчить назовні, і будь-хто може дати йому добрячого копняка саме в той час, коли страус переконує себе в своїй цілковитій безпеці.

«Очі не бачать — серце не болить», — любила повторювати моя бабця. Інфантилізм і заперечення дійсності, звичайно, мають місце бути, але це далеко не найкращі помічники та порадники в складні часи.

Шість «не можна» у складні часи

1. Отже, перше «не можна», якщо ви потрапили в неоднозначну ситуацію або переживаєте складні, тривожні часи: не можна ігнорувати можливу небезпеку.

Погані речі, на жаль, трапляються і з хорошими людьми. Значно частіше ніж ви думаєте.

2. Не можна піддаватись песимізму та тривозі.

Повернутись в «тут і тепер» допоможе вправа «заземлення»: подумки проговоріть п’ять речей, які ви бачите навколо себе, п’ять звуків, які ви чуєте, п’ять тактильних відчуттів, які ви можете вiдчути через дотик.

3. Не можна слухати бездумних оптимістів.

Одна з головних мантр таких людей: «Погані думки притягують проблеми». Якщо ви готуєтесь переходити дорогу і дивитесь по сторонах, чи не летить на вас п’яний водій, це здоровий глузд і обачність, чи притягування неприємностей? Думаю, відповідь очевидна. Зі всім іншим та ж історія.

4. Не можна сваритисяі конфліктувати з рідними.

Гуртом легше переживати важкі часи.

5. Не можна покладатися на «якось воно буде».

У вас мусить бути план на будь-який розвиток подій. Це і тривогу заспокоїть, і дозволить взяти ситуацію під контроль настільки, наскільки це можливо.

6. Не можна рятуватися від тривоги та невизначеності в алкоголі чи інших залежностях.

Про страуса, який ховає голову в пісок, з хвостом, що стирчить назовні, я вже писала вище. Ви — не страуси!
Ось такі шість «не можна» у тривожні та неоднозначні часи. Бережіть себе і своїх рідних.

Сімейний психолог Наталія Гаєвська

Успішний успіх набрид. Молодь Китаю, США та ЄС покидає роботу та байдикує – Bloomberg

0

Мільйони людей у всьому світі обирають шлях бунту проти традиційної роботи та відмовляються працювати. Економіки втрачають мільярди.

Bloomberg Businessweek у статті “Від Великих звільнень до байдикування. Робітники відмовляються від праці” написав про нову тенденцію: молодь у всьому світі вчергове змінює підхід до роботи.

З квітня до вересня у США з роботи звільнились понад 24 млн працівників. Це – рекорд. Більшість з них досі не повернулися на ринок праці. Така ж тенденція спостерігається у Німеччині, Японії та інших розвинутих країнах. 

Опитування свідчать, що пандемія спричинила вигорання та погіршення психічного здоров’я людей в багатьох країнах. Проте насправді тиск на працівників наростав десятиліттями. Доходи робітників скорочувались, соціальне забезпечення з боку працедавців стало необов’язковим, а витрати на житло та освіту різко зросли. Як наслідок, все менше молоді здатно самостійно будувати фінансово стабільне життя.

Байдикування в Китаї

Те, що починалося у Китаї як жартівливий бунт молоді проти виснажливого графіку роботи у режимі “996” (з 9 до 21 шість днів на тиждень), зрештою привернуло до себе увагу на найвищому рівні.

У серпневій промові лідер КНР Сі Цзіньпінь закликав уникати руху назад та байдикування.

Це – не проста метафора. Це умовна назва руху танг-пінг (кит. 躺平, буквальний переклад – “лежати лежнем”), який набуває популярності серед молодих китайців. Замість пафосу тяжкої праці та невпинного прагнення “успішного успіху” для досягнення китайської мрії, до якої закликає офіційна пропаганда, ті обирають мінімум активності, достатньої для виживання. 

“Я не працюю вже два роки, і я не бачу в цьому нічого поганого. На нас тиснуть порівнянням з однолітками та цінностями старших поколінь. Але ми не повинні піддаватися тиску”, – написав у квітні користувач із ніком Kind-Hearted Traveler (“Добрий мандрівник”) на китайському форумі Baidu Tieba.

Він додав порівняння із давньогрецьким філософом Діогеном – аскетом, який жив у бочці. “Лежати – це мій філософський підхід”, – йшлося в пості. Допис поширили тисячі користувачів. 

Згодом китайська цензура наказала платформам стерти всі згадки про танг-пінг, однак ті не встигають це робити за армією невдоволених та переважно молодих людей, які публічно оголошують в соцмережах про свою приналежність до “молоді танг-пінг”. 

Центром поширення руху став регіон Шеньчжень на південному сході Китаю – саме там розташовані найбільші в країні фабрики електроніки та головні офіси технологічних гігантів на кшталт Huawei Technologies Co. і Tencent Holdings Ltd. Щоб працювати на них та реалізувати свої мрії про достаток, у Шеньчжень з усієї країни переїхали близько 18 млн людей. Зараз чимало з них замислюються, чи варто було це робити. 

За останнє десятиліття ВВП Китаю подвоївся, але не всім вдається отримати з цього зиск: у багатьох великих містах, як Шеньчжень, зростання вартості життя випереджає зростання заробітної плати.

“Навіть для добре оплачуваних професіоналів, як ми з дівчиною, ціни на житло – божевільні, – розповідає 32-річний Джек, який кілька років працює в ІТ та не захотів розкривати більше деталей про себе. – Перший внесок за квартиру в Шеньчжені становить 2,3 млн юанів [від $314 000]”. 

У жовтні тисячі працівників техкомпаній включно з Alibaba Group та власником TikTok ByteDance влаштували акцію Worker Lives Matter з вимогами про скорочення робочого дня.

Водночас десятки людей збираються на біржі праці Sanhe на півночі Шеньчженя, щоб знайти тимчасові підробітки. Вони відмовляються від постійної праці та роботи на фабриках на користь легших завдань, пояснюючи це гаслом: “Працюй один день, розважайся – три”.  

Цей рух молодих китайців нагадує рух бітників у США у 60-ті, що може свідчити про формування нового етапу економічного розвитку КНР – нарощення середнього класу.

“Або, що економіка стала перегрітою та нежиттєздатною, як в екологічному, так і в розумовому сенсі”, – пояснює Сян Бяо, директор Інституту соціальної антропології Макса Планка в Німеччині. Як наслідок, частина економістів вбачає в цьому русі загрозу стагнації, як це несподівано сталося з японською економікою.

Масові звільнення в США

У США фінансові тривоги міленіалів розвинулись задовго до COVID-19. Через стрімке зростання студентських боргів та повільне відновлення економіки після фінансової кризи 2008-2009 років це покоління може стати першим в США, яке буде біднішим за своїх батьків. 

Людські та економічні втрати через COVID змусили чимало молодих людей поставити під сумнів свої пріоритети. Згідно з опитуванням Mind Share Partners, дві третини міленіалів, які покинули роботу в 2021 році, посилалися на проблеми із психічним здоров’ям, а частка покоління Z була ще вищою – 81%.

Бен Андерсон працював у федеральному агентстві у Вашингтоні. Коли роботодавець у липні 2020 року викликав працівників в офіс, не забезпечивши умов для соціальної дистанції та безпеки, а його колега переніс “довгий” COVID, Андерсон замислився, чи є стабільна робота ключем до хорошого життя. “Світ завалився, і я не думаю, що комусь було до мене діло”, – вважає 29-річний чоловік.

У коледжі він отримував найкращі оцінки, переїхав від рідних у велике місто та сім років будував кар’єру, але так і не зміг достатньо заощадити, щоб купити будинок. “І в певний момент постало питання “Для чого?”. Я працював у страшенній бюрократії, де ти ні на що не впливаєш. Це втомило”. 

Зараз живе в Лос-Анджелесі та знімається в телевізійних шоу та рекламних роликах. “У мене стільки ж шансів на успіх у божевіллі Голлівуду, як і на державній посаді”, – каже він.

Хто ці люди?

Найбільшою рушійною силою Великих звільнень стали люди віком до 40 років, тобто, міленіали (народжені між 1980-м і кінцем 1990-х) та покоління Z (народжені після 1990-х).

Згідно з опитуванням Microsoft, майже половина працівників у світі розглядає можливість звільнитися. Водночас 4 з 10 міленіалів та Z-ників заявили, що підуть з роботи, якщо їх змушуватимуть повернутися в офіс на повний робочий день. 

Частина представників старшого покоління критикує молодь за таке “ледаче” ставлення до роботи. Але люди 30-45 років також звільняються.

40-річний Нейт Манн пропрацював барменом половину життя. Він мирився з нічними змінами та значним стресом приблизно за $80 000 на рік. Але коли через ковід закрився бар, у якому він працював, той вирішив зосередитися малюванні, яким займався як хобі.

Манн, як і багато американців, скористався заощадженнями та виплатами уряду.

“Зіткнувшись із перспективою померти, люди почали дивитися на роботу зовсім по-іншому, – каже Бенджамін Грейнджер, керівник консультаційних служб для співробітників Qualtrics. – Фокус змістився із “Я працюю за зарплату” до “Мені потрібна самореалізація”.

Глобальне вигорання та перепрацювання

У Японії розмови про балансування роботи та інших занять звучать здавна. У 1990-х в ЗМІ у негативному світлі змальовували молодих “фритерів”, які відкидають японську офісну культуру з її жорсткою ієрархією та 15-годинним робочим днем та натомість перебиваються випадковою роботою.

До 2010 року “фритери” отримали вже менш зневажливе клеймо – “покоління саторі”. Так називають стан просвітлення в японському буддизмі, який досягається шляхом відмови від матеріальних бажань.

22-річний Кайру Тайра працює в компанії з виробництва споживчих товарів у Кобе та веде блог для покоління саторі. Він називає себе мінімалістом – у його гардеробі лише чотири футболки та чотири сорочки з довгими рукавами. Він пояснює, що покоління саторі звинувачують у тому, що вони “недостатньо допомагають економіці”, оскільки мало витрачають.

Останніми роками у Японії більшає послідовників течії, якою захоплюється Тайра. Водночас 2020 року кількість новонароджених в країні, яка скорочується вже десятиліттями, впала до рекордно низького рівня. А економічна стагнація все більше посилюється.

Схожа ситуація й на Тайвані, де молодь також постраждала від економічного спаду на початку 2000-х років. “Як би сильно ви не працювали, ви не зможете купити будинок, – скаржиться тайванець А-Гуї. – Поріг постійно підвищується, тому стає все більш недосяжним”.

Навіть у Європі, де більша орієнтація на загальний добробут та в часи пандемії були щедрі програми підтримки, багато людей переосмислюють свою кар’єру. Зараз у зоні євро працює приблизно на 2 млн людей менше, ніж до спалаху коронавірусу.

Часто те, що виглядає як зміна ставлення молоді, є проявом довгострокових тенденцій, пояснює Боббі Даффі, директор Інституту політики Королівського коледжу Лондона та автор книги “Міф покоління”, яка кидає виклик стереотипам щодо зміни поколінь.

За його словами, багато людей 20-30 років шукають на роботі дещо інше, ніж їхні старші колеги, наприклад, віддають перевагу отриманню нових навичок замість стабільності. Так у їхньому віці чинили й старші покоління, тому тут немає нічого нового. 

Натомість Бенджамін Грейнджер, керівник консультаційних служб для співробітників Qualtrics певен, що велика кількість людей, які звільняються з роботи в США та Європі, є ознакою структурних психологічних змін. А у Китаї ця зміна може виявитися фундаментальною. Комуністична партія обіцяє до 2035 року подвоїти кількість населення із середнім рівнем доходу. Втім зміна ставлення до праці в молодого покоління може вплинути на хід подій в економіці.

“Рухи на кшталт танг-пінга та Великих звільнень не висувають конкретних вимог, але ставлять складні запитання. Це може бути хорошим імпульсом, щоб підштовхнути світ до нових парадигм зростання”, – вважає Сян Бяо з Інституту соціальної антропології Макса Планка.

9 способів вийти із зони комфорту

0

Як ви визначаєте свою зону комфорту? У словнику вказано, що це місце, де «ви почуваєтеся комфортно, а ваші здібності не перевіряються». У другому визначенні зона комфорту — це місце, де «вам не потрібно робити нічого нового чи кардинально іншого».

Ми всі чули вказівку вийти із зони комфорту. Але що це означає? Це звучить як легка фраза, яку можна розповісти, але іноді поради легше дати, ніж прийняти.

На щастя, я дізнався дещо про свободу, яка приходить від спроби отримати щось нове, виходу за рамки та обмеження, які іноді накладаються самостійно. Я хотів би поділитися тим, чого я дізнався, і можливостями, які спочатку здалися незручними, але принесли мені радість, хвилювання та вдосконалення.

Отримання нового досвіду може зробити більше ніж ви очікуєте, збагатить ваше життя та ділову кар’єру. Ці нові враження можуть змінити ваше життя та напрямок вашої кар’єри.

Як вийти із зони комфорту

Давним-давно я був помічником завідуючого складом. Це була робота, яка добре оплачувалась і мала графік з 9 до 5 без роботи у вихідні. Мій начальник був дуже приємним чоловіком, який дуже добре ставився до всіх співробітників.

Компанію продали, і ми всі втратили роботу.

Це була одна з найкращих речей, які коли-небудь траплялися зі мною.

З моменту навчання в коледжі я працював на роботах, пов’язаних зі складуванням, доставкою та отриманням. Я був хороший у цьому. Але я не можу сказати, що мені це колись дуже подобалося. Я використав вихідну допомогу, щоб купити рюкзак та інше спорядження, а потім провів три місяці в поході. Чи є це саме тим «вийти із зони комфорту»? Після довгого планування я майже не пішов. Мені запропонували іншу роботу (іншу роботу на складі/відвантаженні).

Що робити? Прийняти роботу? Або піти в ліс? Коли я розмірковував над цим рішенням, ось що сказав мені мій найкращий друг: «Як ти будеш себе почувати, якщо цього не зробиш?»

Отже, ось ваш барометр. Чи є щось нове, що ви завжди хотіли спробувати, місце, яке ви завжди хотіли відвідати? 

Готовий? Ось кілька ідей, як вийти із зони комфорту та досягти нових справ.

1. Змініть свій розпорядок дня

Це легко, тому що він рясніє можливостями для змін. Вирушайте раніше, припаркуйтеся за кілька кварталів від роботи та прогуляйтеся.

Ходити для задоволення – це втрачене мистецтво, яке знову відкрили під час пандемії. Невелика прогулянка – чудовий спосіб провести обідню перерву.

Чи завжди ви дивитеся ранкові та вечірні випуски новин у визначений час? Пропустіть це. Використовуйте час, щоб почитати книгу або послухати музику. Спробуйте Book on Tape або Language Learning Tape під час подорожі.

2. Делегат/Наставник

Це може викликати у вас незручності. Чому ви не можете доручити частину своєї роботи співробітнику, чи не так? Чи не краще було б зробити це самому? Що робити, якщо працівник робить це неправильно? Що робити, якщо це спричиняє проблему?

Ви ніколи не дізнаєтеся, чи зможуть співробітники впоратися з новим завданням, якщо ви не дозволите їм спробувати. Нагорода може бути подвійною – ДВОЄ люди виходять із зони комфорту! Співробітник також піднімається і може спробувати щось нове. Як керівник або керівник групи, ви можете виявити, що делегування роботи — це те, що має «фактор страху».

Почніть з малого з легких завдань і додайте більше завдань співробітникам, коли ви почнете відчувати себе комфортно з їхніми навичками.

3. Дізнайтеся щось нове

У мене є дуже дорогоцінна народна гітара Fender, яка подорожувала зі мною кожного разу, коли я переїздив. Я не грав на ній близько 35 років. Одного разу я побачив, що місцевий центр мистецтв пропонує уроки. Імпульсивно я зареєструвався. Було чудово відновити зв’язок із цією стороною мене.

3. Дізнайтеся щось нове

У мене є ця дуже дорогоцінна народна гітара Fender, яка приходила зі мною кожного разу, коли я рухався. Звичайно, я не грав у неї близько 35 років. Одного разу я побачив, що місцевий центр мистецтв пропонує уроки. Імпульсивно я зареєструвався. Було чудово відновити зв’язок із цією стороною мене.

Навчитися грі на музичному інструменті – чудовий варіант для нового досвіду, але є багато іншого. Покататися верхи, побудувати модель літака чи автомобіля, взяти курси в місцевому коледжі. Спробуйте незнайоме місце для відпочинку на вихідних або відпустки.

4. Одна приємна річ/волонтер

У моєму районі я не міг не помітити зміни, які вносяться до колишнього занедбаного, звичайного будинку. Пару разів я бачив молоду пару, яка працювала у дворі, де вони розставили клумби і до дверей поставили нову доріжку.

Я дізнався їх імена і отримав одну з тих чистих вітальних листівок. Я написав їм невелику замітку, просто сказавши, що було приємно бачити, як будинок перетворюється. Це було всього пару рядків, і я його не підписував. Мені було приємно це робити, і я сподівався, що їм сподобається похвала.

Намагайтеся щодня робити для когось одну приємну річ. Це не повинно бути секретом – робити щось для іншої людини дійсно приємно. Найкраще, якщо ви зможете зробити це анонімно. Ви також можете присвятити частину свого вільного часу волонтерству, навіть якщо це лише в незначній мірі. Ви можете відвідати когось у будинку престарілих або вигуляти собак у притулку для тварин. Допоможіть прибрати міський парк чи кладовище.

Я б припустив, що кожна некомерційна організація хотіла б, щоб у неї було більше волонтерів, і кожна має адресу електронної пошти. Не думаєте, що у вас немає відповідних навичок? Ви можете бути здивовані. Забудьте про те, що вам незручно, і установіть контакт.

5. Фізичні зміни, психічні зміни

Щоб вийти із зони комфорту, ви можете зробити фізичні зміни, наприклад, розпочати фітнес-програму та план дієти (за вказівкою лікаря). Іноді цей стрибок із зони комфорту є великим – зробіть перший крок, записавшись на прийом до свого лікаря та звернувшись за порадою.

Фізичні вправи можуть покращити ваше психічне здоров’я. Щоб ще покращити своє психічне здоров’я, відключіть його від новин, шуму та електроніки. Навіть якщо ви відключитеся лише на одну годину, спокій, який ви отримаєте, вартий того, щоб відключитися. Ви можете виявити, що вам так подобається, що ви будете робити це щодня.

6. Обличчя зі страхом

Я завжди кидався в ніч перед уроком виступу. Я цього боявся. У вчителя була ця улюблена вправа, яку я ненавидів.

Вона писала теми на маленьких клаптиках паперу і клала уривки в капелюх. Вона прогулювалася по проходах і зупинялася біля студента, який вибирав аркуш паперу. Якби ви були жертвою, я маю на увазі, студентом, ви б тоді підійшли до класу, подивилися на свою тему і виголосили трихвилинну промову.

А потім почалася дивна річ, коли я виходив із зони комфорту три дні на тиждень. Ну, я звик. Я виявив, що зони комфорту — це кумедні речі – речі, яких ви боялися, стали речами, які були вдома в зоні комфорту.

Публічні виступи – це те, чого більшість з нас боїться. Але щоразу, коли я вставав перед класом, я ставав кращим. Я все ще нервуюся, якщо мені доводиться виступати перед великою групою, але зіткнення зі страхом публічних виступів у цьому порівняно невеликому (30 учнів) класі заклало основу. Якщо від думки поговорити з групою ваші коліна стукають, почніть з малого.

Чи є інші страхи, які заважають вам вийти із зони комфорту? Один із способів подолати ці страхи — скласти списки «Найгірше, що могло статися» і «Найкраще, що могло статися».

Як давно сказав мій мудрий друг: «Як ти будеш себе почувати, якщо цього не зробиш?» Зосередьтеся на найкращих речах, які можуть статися, якщо вам вдасться зіткнутися зі своїм страхом. Прийміть те, що найгірші речі, які можуть статися, можуть бути не такими вже й поганими.

7. Вийдіть звідти

А ви пробували незвичайний рецепт? Ви створили свої думки про сезон чи подію свого дня? Ремонтували свій офіс, будинок чи задній двір?

Оприлюднить це для громадського резонансу! Опублікувати особисте досягнення чи подію може бути складним, якщо ви боїтеся негативної реакції. Зробіть крок і отримуйте відгуки, хороші та погані. Кожен «лайк» змусить вас посміхнутися.

8. Підвищте свою гру

Ви коли-небудь чули пораду про те, як (якщо ви граєте в теніс) завжди потрібно грати в теніс з тим, хто є кращим гравцем, ніж ви? Це справедливо в багатьох сферах нашого життя та кар’єри.

Подумайте, де ви хочете бути у своїй кар’єрі. Можливо, ви вже знаєте або знаєте про людей, які перебувають у цьому місці. Якщо ви хочете бути успішними, як вони, чи не варто вам спілкуватися з успішними людьми?

Щоб потрапити туди, куди ви хочете бути, зверніться до того, кого ви поважаєте. Найпростішим способом може бути отримання адреси електронної пошти людини. Запитайте, чи можете ви запланувати коротку зустріч, щоб отримати відгук та поради щодо вашого поточного шляху.

9. Одиночний крок

Раніше я працював з хлопцем, який щодня під час обіду говорив про те, що все, що він хоче, — це хатинка в лісі. Наскільки мені відомо, він ніколи нічого не робив щодо цього бажання. Наприклад, він не почав відкладати 10 або 25 доларів на тиждень для досягнення цієї мети.

Кажуть, що найдовша подорож починається з одного кроку, і це правда. У людей може бути мета пробігти марафон, але оскільки ця дистанція настільки складна, вони не починають.

Якщо у вас є ціль і розбити її на здійсненні сегменти, які потім ви почнете виконувати, ваше ставлення зміниться. Ви зможете позитивно думати про цю мету, тому що ви рухаєтеся до неї.

Часті запитання (FAQ)

Мені часто задавали прості запитання про роботу поза зоною комфорту, і ось кілька відповідей.

Яке визначення зони комфорту?

Зона комфорту – це місце, де ви відчуваєте себе комфортно, а ваші здібності не перевіряються. Іншими словами, зони комфорту – це комфортні, безпечні способи існування та роботи, як правило, у встановленій рутині.

Чи важко вийти із зони комфорту?

Так, може бути важко вийти з зони комфорту. Страх тримає нас замороженими, але, як і все, страх стає звичкою. Визначте найгірше, що може статися, і найкраще, що може статися. Зосередьтеся на цих найкращих речах, і вам буде легше уникнути комфорту зони.

Що поганого в тому, щоб залишатися в зоні комфорту?

Немає нічого поганого в тому, щоб визнати, що вам подобається комфортно, і для цього є час і місце. Але ви також любите азарт? Якщо ви хочете робити речі по-новому, ви захочете вийти за межі встановленої самостійно рамки.

Не бійся. Дізнайтеся, що може запропонувати життя. Дійте!

5 кроків успішної людини

0

Якщо ви згодні виглядати безглуздо протягом досить тривалого часу, ви зрештою станете мільйонером.

Останнім часом я прочитав безліч біографій по-справжньому успішних людей — таких знаменитостей, як Арнольд Шварценеггер, Тіна Фей, Стів Мартін, Рей Аллен, Мішель Обама, Кевін Харт, Браян Кренстон та інші. Більшість з них — мільйонери, багато — декамільйонери (тобто їхній власний капітал перевищує $10 млн).

І всім їм доводилося виглядати безглуздопротягом тривалого часу, перш ніж у них все вийшло.

Але в результаті все ж таки вийшло. І єдиний спосіб зробити все правильно — пробувати,терпіти невдачі, експериментувати, знову терпіти невдачі і вчитися.

Прочитавши сім найпопулярніших книг про фінанси, я почав помічати деякі спільні особливості у поведінці багатих людей — всі вони дотримуються певних поглядів на життя, які більшість людей не поділяє.

Проблема в тому, що більшості людей такі установки в думках вселяють страх — виділятися з натовпу, не боятися опинитися у смішному становищі, щоб жити за своїми власними правилами. Це болісно, незручно і може викликати сміх оточуючих.Не найприємніше відчуття.

Але якщо ви наважитеся перейняти ці п’ять установок, то, ймовірно, зможете розбагатітивже за кілька років. Бо, якщо сьогодні випочнете жити не так, як усі, одного разуви зможете жити, як ніхто інший.

1. Витрачати гроші на придбання активів

Річ у тім, що поки бідняки влазять у борги і купують мотлох, який не дає жодного прибутку, багаті люди купують активи — те, що згодом принесе їм дохід.

Чим більше мотлоху ви купуєте, тим менше у вас залишається свободи. Як одного разу написав Ніл Патель: «Смішно, що миволітимемо витратити гроші на новий гаджет, круту машину або модну іграшку, ніж на те, щодасть нам можливість почуватисямаксимально захопленими і максимально живими».

Багаті люди не грають за загальнимиправилами.

Вони читають різні речі, роблять різні речі, говорять різні речі і водночас уникають купівлі речей і витрачають гроші зовсім не так, як інші. Зазвичай заможні люди набагато грамотніші у фінансовому розумінні — вони вміють поводитися з грошима та знають, як змусити їх працювати на себе.

Багаті купують предмети розкоші за гроші,зароблені їхніми грошима; бідні купують предмети розкоші за гроші, зароблені потом і кров’ю. Якщо хочете розбагатіти, почніть вкладати в активи — те, що в майбутньому приноситиме вам дохід.

У чудовій книзі Найбагатша людина у ВавилоніДжордж Клейсон пояснює, що кожна «золота монета» (або долар) схожа на робітника. Цей робітник вміє чарівним чином виробляти собі подібних, якщо ви знаєте, як організувати цей процес. Один робітник-долар цілком здатний створити для вас сотні нових «робітників».

Те, що ви стикаєтеся з невдачами, не робить вас невдахою

Простіше кажучи, кожен долар — це насіння, яке проростає та приносить ще більше доларів. У цьому суть того, щоб змусити «гроші працювати на вас». Якщо хочете стати багатим, ви маєте розпорядитися своїми грошима так, щоб вони відігравали активну, а не пасивну роль. Як писав мій друг Тім Деннінг: «Ви розоритеся, якщо будете економити».

Раміт Сеті мудро зазначив у своїй книзі Я навчу вас бути багатим: «Якщо ваші заощадженняпросто лежать на банківському рахунку,то через інфляцію вони фактично тануть з кожним днем».

Якщо хочете одного разу розбагатіти, витрачайте гроші на придбання активів, а неспускайте їх на гаджети і не кладіть у банк, де вони швидко знеціняться.

2. Віддавати перевагу критиці замість лестощів

Більшість людей уникає критики і охоче приймає похвалу. Це головна причина, чому так багато хто живе в сірості і так і не досягає справжнього успіху.

Насправді більшість людей боїться невдач ікритики. Безперечно, це і страшно, і болісно. Але як одного разу написав автор бестселерів New York Times Марк Менсон, ми можемо по-справжньому досягти успіху лише в тому, в чому готові зазнати невдачі.

Більшість людей ненавидять поразки. Вони їх уникають.

Вони думають, що якщо у них щось не виходить, це означає, що вони — невдахи.Оскільки їхня самооцінка безпосередньо залежить від показників їхньої роботи, будь-який провал свідчить про те, що вони недостатньо хороші.

Але саме з цієї причини їм не вдається досягти нічого визначного. У тих, хто не готовий зазнавати поразок, немає можливості вчитися на своїх помилках. Ті, хто не вчиться, не зростають і не розвиваються.

Якщо ви уникаєте невдач, запевняю вас —ви досягнете у кращому разі середнього рівня.

Якщо хочете стати видатною версією себе, ви маєте бути готові пережити крах — багато разів.

Ось як звучить моя улюблена цитата великогостародавнього філософа Епіктета: «Якщо хочете стати кращим, спокійно ставтеся до того, що вас можуть вважати безглуздим і дурним». Без невдач немає розвитку. Критиканеминуча , якщо на кону по-справжньомувеликі цілі.

Якщо хочете розбагатіти, перестаньте боятисякритики. Навчиться приймати її, знаючи, що це не щось особисте — ви просто стаєте кращою версією себе.

3. Не боятися виглядати безглуздо

Більшість людей живе з огляду на інших — побоюючись глузування і можливої ганьби. У більшості випадків підлога і монтаж підкріплюються спогадами раннього дитинства. Просто неймовірно, яку силу мають над нами ці незначні спогади, якою владою ми наділяємо інших людей, аби тільки вони не сміялися з нас.

Але ви не повинні цього боятися. Не повинні жити у страху, діяти реактивно, намагаючисьу жодному разі не виставити себе на посміховисько.

Те, що ви стикаєтеся з невдачами, не робить вас невдахою. І в тому, щоб виглядатибезглуздо, насправді є кумедні переваги.

У своєму легендарному виступі на TED Talk Цзя Цзян розповів, як створив і практикував власну систему «терапії відторгнення». Він навмиснестворював ситуації, в яких виглядав безглуздо, щоб подолати страх перед відмовою. Він міг попросити у своїй улюбленій мережі ресторанів швидкого харчування безплатну«добавку». Або спробувати позичити $100 у зовсім незнайомої людини. Якось вінпостукав у чийсь будинок і запитав, чи не могли б господарі дозволити йому поганяти м’яч у них на задньому дворі. У найвідомішому зі своїх експериментів він попросив касира в Krispy Kreme спекти для нього пончик у вигляді олімпійських кілець.

Який урок він засвоїв, тренуючись виглядатияк ідіот? Не соромтеся.

Якщо хочете стати успішним, позбудьтесяцього незрілого підходу і дозвольте собі завжди бути такими і чинити так, як вважаєте за потрібне, не побоюючись того, що про вас можуть подумати інші .

Прийміть рішення більше не боятися виглядати безглуздо.

4. Бути тим, хто майже ніколи не слідує за натовпом

Якщо ви станете наслідувати загальноприйняті поради, то, найімовірніше, ніколи не розбагатієте. Не дослухайтеся до більшості. Тому що більшість не багата. Багато людей бідні, у боргах і в них жахливі фінансові звички. Багато хто надто багато витрачає, не відкладає, не інвестує і не розвиває свій фінансовий інтелект.

То з чого б, скажіть, вам слідувати їхнім рекомендаціям?

Пригадайте найпоширеніші фінансовіконсультації, які ви чули в останні роки.Ймовірно, серед них є такі:

— відкладайте гроші;

— знайдіть хорошу роботу з доброю зарплатою;

— диверсифікуйте свої вкладення;

— будьте ощадливими;

— не надто ризикуйте своїми грошима;

— ваш будинок — це ваш найбільший актив;

— щомісячно погашайте заборгованість за кредитною карткою.

Але згідно з найавторитетнішими книгами з фінансів у світі, майже все це — нісенітниця.

Насправді загальноприйняті поради заважаютьлюдям по-справжньому розбагатіти. Як правило, в їх основі лежить прагнення уникнути ризику та страху. Вони надто дріб’язкові. Старомодні. Застарілі.

Заможні люди ними не керуються. Одна зголовних спільних особливостей багатих людей — вони діють всуперечзагальноприйнятій фінансовій поведінці.

Ірвінг Кан, надзвичайно успішний інвестор, який дожив до 109 років, одного разу пожартував: «Я порекомендував би приватним інвесторам ігнорувати ті думки, які панують у ЗМІ та Інтернеті. Вони марні».

Погоджується з ним і Воррен Баффет:«Настрій хорошого інвесторів протилежнийтому, що переважає на ринку».

Поки всі панікують, багаті люди користуються цим. Раміт Сеті якось сказав: «Страх — не виправдання тому, щоб нічого не робити зі своїми грошима. Коли інші налякані, ви можете отримати з цього зиск».

По-справжньому багаті люди ігнорують звичніпоради. Ба більше, їхню поведінку, багато хто з нас вважали б ризикованою, імпульсивною і навіть небезпечною. Однак це їм вдалося заробити статок, а не нам.

Словом, якщо хочете розбагатіти, недослухайтеся до найпоширеніших рекомендацій.

5. Припиніть споживати контент усоціальних мережах, почніть його створювати

Рассел Брансон, співзасновник компанії ClickFunnels, яку оцінюють у $360млн — один із найуспішніших інтернет-маркетологів у світі. Нещодавно він описав свої відносини з соціальними мережами: «Явикористовую соціальні мережі тільки для двох цілей: щоб створювати і публікувати контент і щоб стежити за свиоїм [клієнтами мрії]. Я не використовую їх, щоб «спілкуватися», бо це найшвидший спосіб зруйнувати своє життя. Ви ніколи не повиннірозглядати себе як «споживача» контенту всоціальних мережах — тільки як його«виробника».

Більшість людей споживає вміст соціальнихмереж, до того ж у великих кількостях. Це перше, з чого вони починають свій день, останнє, що роблять перед сном, і те, чим найчастіше рятуються від нудьги.

Але використовуючи соцмережі як споживач,ви потрапляєте в ту ж пастку, що і більшістьнещасних і бідних людей. Дослідження показують, що скролінг соцмереж майже ніколи не приводить ні до чого доброго, вплив майже завжди негативний — вас охоплює відчай, заздрість або розчарування.

У Голлівуді є два типи людей: ті, хто стоїтьперед камерою (актори), і ті, хто за нею (всі інші). Перебуваючи перед камерою ви, як правило, граєте на публіку, зображаєте когось або щось. Ті, хто стоїть за нею, ніким не прикидаються, вони зосереджені, перебувають тут і зараз і цілком є собою.

Настав час стати за камерою.

Припиніть споживати будь-яку нісенітницю, почніть створювати щось цінне. Допомагайте людям, ділячись інформацією, яка дасть їмможливість впоратися з проблемами тавикличе бажання підписатися на вас. Якщо ви будете робити це досить довго, ви заробитебезліч грошей.

На завершення

Один із найбільш звільняючих моментів у моєму житті був той, коли я зрозумів, що можу перейняти будь-який спосіб мислення, який мені подобається. Я зможу бути ким завгодно, робити що завгодно— потрібно лише вибрати правильний світогляд.

Прочитавши сотні книг про успіх, фінанси та особистісне зростання, я почав помічати увсіх успішних людей спільні риси, схожі погляди на життя, які зрештою принесли їм мільйони.

Джеймс Аллен одного разу написав: «Як людина мислить, такою вона і є». Від того, як ви думаєте, залежить те, ким ви станете —використовуйте ці п’ять ментальних установок, щоб стати максимально успішною версієюсамих себе.

Підвищення акцизів на тютюнові вироби зменшило кількість споживання сигарет та збільшило доходи Держбюджету

0

24 листопада ГО “Життя” у співпраці з Київською школою економіки та Вокс Україна провели пресконференцію, де було представлено результати політики акцизного оподаткування тютюнових виробів за 9 місяців 2021 року. Подія відбулася в інформагенції “Укрінформ”.

Згідно з даними Держказначейства доходи  бюджету України від акцизів на тютюнові вироби за перші 9 місяців 2021 року склали 46,7 млрд грн, що на 18,7% або на 7,3 млрд грн більше у порівнянні з аналогічним періодом за 2020 рік. Таких результатів Україні вдалося досягти завдяки запровадженню ефективної політики зростання акцизів на тютюнові вироби.

У січні 2021 року набрали чинності поправки до Податкового кодексу України, які гармонізували ставки тютюнових акцизів для сигарет, сигарил та тютюнових виробів для електричного нагрівання (далі — ТВЕН). Відповідно до цих норм, ставка специфічного акцизу на ТВЕН стала дорівнювати мінімальному акцизному податковому зобов’язанню сигарет, а саме 1456 гривень за 1000 штук. Надалі ставки будуть зростати щороку згідно із “7-річним планом” щорічного підвищення акцизу на 20%. Планується досягти рівня 3020 гривень у 2025 році.

“Запроваджене Парламентом рішення щодо гармонізації акцизів на ТВЕН та сигарили до рівня звичайних сигарет принесло Держбюджету додаткових 8,5 млрд грн за перші 9 місяців 2021 року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Таким чином доведено доцільність ухваленої політики, передбаченої законом 466-IX, а зокрема, її економічну ефективність”, — підкреслив Данило Гетманцев, Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики.

Експерти звернули увагу на скорочення загальних акцизних зборів тютюнових виробів українського виробництва на 3,8% до 35,9 млрд гривень у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Тоді як акцизні збори з ТВЕН зросли у 5 разів — з 2 млрд грн за перші 9 місяців 2020 року до 10,8 млрд грн за перші 9 місяців 2021 року. Збори перевищують як планові показники, так й оцінку Київської школи економіки, яка прогнозувала акцизні збори від ТВЕН у 2021 році у 7,8 млрд гривень. Причинами зростання доходів від акцизу стало збільшення акцизних ставок та перехід від оподаткування на вагу до оподаткування за штуку, а також загальне зростання ринку ТВЕН в Україні, який є відносно новим й активно зростає у світі в цілому. У тому числі внаслідок відсутності будь-яких обмежень на просування, маркетинг та рекламу цієї тютюнової продукції.

“Розрахунки Київської школи економіки демонструють, що дотримання поточної політики оподаткування тютюнових виробів ефективно забезпечує стабільність зростання надходжень до Держбюджету”, — зазначив Павло Яворський, дослідник Київської школи економіки.

Ще одним значним результатом планового підвищення акцизних ставок на тютюнові вироби в Україні є те, що українці стали курити менше сигарет. За 9 місяців 2021 року в Україні було реалізовано 24,5 млрд оподаткованих сигарет, що на 14,4% менше, ніж за відповідний період 2020 року. Так, скорочення споживання сигарет продемонструвало, що чинна система оподаткування не лише забезпечує більші надходження до бюджету, але й в довгостроковій перспективі врятує тисячі життів від передчасних смертей внаслідок хвороб, викликаних вживанням тютюну. Викликом для громадського здоров’я залишається перетікання споживачів до вживання інших тютюнових виробів, які також є шкідливими для здоров’я людини, адже безпечних тютюнових виробів не існує.

“Успіх України в оподаткування тютюнових виробів визнано міжнародним спільнотою. Фахівці ВООЗ та Світового Банку високо оцінили запроваджену в Україні гармонізацію акцизного оподаткування ТВЕН та сигарил до рівня сигарет. На сьогодні зниження цінової доступності ТВЕН завдяки акцизам на рівні сигарет – це єдиний стримувальний фактор поширення цих тютюнових виробів серед дітей і молоді”, — наголосив Дмитро Купира, виконавчий директор ГО «Життя».

Причиною зменшення поширеності споживання сигарет стало зниження цінової доступності сигарет завдяки зростанню акцизу з 1,3 грн за штуку у 2020 році до 1,46 грн за штуку у 2021 році, а також загальна тенденція до скорочення споживання сигарет, перехід споживачів на ТВЕН й електронні сигарети та зростання частки нелегальної торгівлі сигаретами.

«Важливим фактором економічного зростання для України є подальше системне впровадження заходів щодо зменшення доступності тютюнових виробів та скорочення обсягів куріння. Це підвищує репутацію України на міжнародній арені, створює менше можливостей для контрабанди сигарет до країн Європейського Союзу. Відмова від куріння у комплексі з іншими заходами дозволяє підвищити продуктивність людських ресурсів через скорочення захворюваності, втрат років життя. Зростання продуктивності людських ресурсів є можливістю для України підвищити темпи свого економічного зростання», – відзначила Олена Дорошенко, старша економістка з питань охорони здоров’я, Світовий Банк.

За оцінкою Київської школи економіки та VoxUkraine, частка нелегальних сигарет в травні 2021 році склала 11,5%, а ТВЕН – 3,1%. Разом з цим значну частку ринку нелегальних сигарет становить продукція, яка була виготовлена на легальних тютюнових фабриках в Україні, проте недобросовісні підприємці ухилилися від сплати податків. Найчастіше нелегальна продукція виводиться із фабрик для продажу у безмитній зоні, так званій “Duty Free”, проте потрапляє на внутрішній нелегальний ринок. З огляду на суттєві податкові втрати внаслідок махінацій з використанням “Duty Free”, що є серйознішими, аніж економічна вигода від безмитної торгівлі тютюновими виробами, доцільною є ліквідація такої форми преференції у торгівлі тютюновими виробами.

Для розв’язання проблеми зростання частки нелегальної торгівлі тютюновими виробами Україні необхідно ратифікувати Протокол про ліквідацію нелегальної торгівлі тютюновими виробамиСторонами Протоколу вже стали 68 держав, у тому числі усі члени ЄС.

“Україна здобула міжнародне визнання як країна, що впровадила передові практики у сфері оподаткування тютюнових виробів, включно із тютюновими виробами для електричного нагрівання та сигарет. На початку 2021 року експерти ВООЗ представили розрахунки, які підтверджують ефективність акцизної політики. Водночас, занепокоєння з приводу потенційного зростання незаконної торгівлі не має утримувати Україну від зростання акцизних податків, оскільки оптимальний спосіб боротьби з незаконною торгівлею полягає не у відмові від підвищення податків, а в реалізації ефективних заходів податкового адміністрування та контролю. – заявив Андрій Скіпальський, представник Бюро ВООЗ в Україні.

Запроваджена в Україні політика оподаткування тютюнових виробів доводить свою ефективність. Надходження до бюджету від акцизів зростають у той час, як споживання сигарет скорочується. Тому Уряду України варто зберегти гармонізовані акцизи на сигарети, ТВЕН, сигарили, а також продовжити реалізацію “7-річного плану” щорічного зростання акцизів на тютюнові вироби.

Україна зазнає тиску від тютюнової індустрії

0

Громадська організація «Життя» презентувала результати третього Глобального індексу втручання тютюнової індустрії згідно з яким Україна посіла 52 місце із 80 держав рейтингу. Дослідження вимірює ефективність урядів щодо захисту політики охорони здоров’я від втручання тютюнової промисловості та ефективних стратегій протидії цьому втручанню, які мають впроваджуватися урядом на державному рівні. Результати третього звіту Індексу втручання тютюнової індустрії в Україні, ґрунтуються на даних, зібраних за період від 1 січня 2020 року до 31 березня 2021 року.

«Цього року Україна отримала на 4 бали менше, що демонструє позитивну динаміку у зниженні рівня втручання тютюнової індустрії на формування та здійснення державної політики захисту населення від шкоди тютюну.  Попри це вплив тютюнової індустрії на роботу Уряду та Парламенту залишається на рівні, який перешкоджає виконанню Україною Цілі №3 сталого розвитку ООН та поглибленню імплементації Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну. Зниження втручання тютюнової індустрії у політику охорони здоров’я розблокує ухвалення антитютюнових законодавчих ініціатив, які врятують тисячі життів українців», – наголосив Дмитро Купира, виконавчий директор ГО «Життя»

Експерти оцінили рівень втручання тютюнової промисловості на політику держави Україна у 64 бали зі 100 можливих. Згідно з результатами попереднього Індексу втручання тютюнової промисловості у 2020 році Україна отримала 68 балів.  Найвищий бал втручання тютюнової індустрії у політику держави зафіксовано у Домініканської Республіки – 96 балів, найнижчий у держави Бруней Даруссалам – 15 балів. За методологією дослідження, чим вищий бал, тим сильніше втручання тютюнової індустрії.

«Неприпустимо, коли під час пандемії COVID-19 тютюнова промисловість намагається надавати допомогу державі, водночас вимагаючи зменшення акцизів на тютюнові вироби, коли куріння на 50% підвищує ризик смертності від ускладнень COVID-19. Україна як держава, яка ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну буде відмовлятися від такої співпраці дотримуючись статті 5.3 Конвенції та її Керівних принципів», – підкреслив Отто Стойка – лікар-методист Центру громадського здоров’я МОЗ України.

2020 рік характеризується тим, що тютюнова індустрія використовувала скрутну ситуацію боротьби країни з пандемією COVID-19. Через свої групи впливу у Парламенті, індустрія постійно займалася «законодавчим спамом» та блокувала ухвалення комплексного антитютюнового законопроєкту. Попри агресивні спроби тютюнової індустрії підірвати політику підвищення акцизів на тютюнові вироби для електричного нагрівання (ТВЕНи), Уряд та Верховна Рада України змогли відстояти ефективне рішення про гармонізацію акцизів на ТВЕН та сигарили до рівня сигарет. З 1 січня 2021 року вступили в дію норми Закону № 466-IX і лише за перші 9 місяців 2021 року доходи Держбюджету від акцизів на ТВЕНи склали близько 10,5 млрд гривень у той час, як за весь 2020 рік доходи від акцизів на ТВЕН становили 1,7 млрд грн.

«Україна гармонізувала оподаткування сигарет та ТВЕН, що дозволило Держбюджету отримати додаткові надходження. Тютюнова індустрія намагалася скасувати підвищення акцизів, однак завдяки вчасному інформуванню та суспільному резонансу, державі вдалося захистити ефективне рішення. Це доводить необхідність запровадження в Україні на рівні законодавства декларування та звітності про будь-які контакти представників держави та тютюнової індустрії», – зазначив  Сергій Миткалик, Голова правління ГО «Антикорупційний штаб».

Глобальний індекс втручання тютюнової промисловості фіксує сім індикаторів впливу на державну політику :

  • конфлікт інтересів;
  • превентивні заходи;
  • прозорість;
  • непотрібна взаємодія;
  • преференції для промисловості;
  • діяльність індустрії у сфері «корпоративної соціальної відповідальності»;
  • участь тютюнової індустрії у розробці політик.

Зменшити вплив тютюнової індустрії на державну політику охорони здоров’я допоможе впровадження практик реалізації Керівних принципів Статті 5.3 РКБТ ВООЗ, які зокрема, рекомендують встановити систему звітування про контакти представників держави з представниками тютюнової промисловості.

Посилання на звіт

Короткий виклад 

Глобальний індекс втручання тютюнової індустрії 2021 


Російський синдром боягуза

0

Смішно, коли вони вимагають забратися з Чорного моря не великий американський есмінець, а маленький болгарський корабель. Тому що маленький болгарський корабель – це без наслідків, і не страшно. Але смішно.

Смішно, коли вони у відповідь на приниження від британців намагаються налякати литовців. Це те ж саме, коли у відповідь на приниження від американців вони обрушують свою помсту на українців. Тому що на литовців і на українців – не страшно. Але смішно.

Смішно, коли вони просувають в Європу свій “Супутник” від корони, але потайки закуповують 400 тисяч доз американського Пфайзера, на 200 тисяч своїх чиновників, по парі доз на кожного. Тому що Пфайзер – не страшно. Але в даному випадку – смішно.

Смішно, коли вони роблять круглі очі у відповідь на неприйняття їх в цивілізованих країнах. Тому що в Європу хочеться. Туди всім їм хочеться. Там не страшно. Але коли їх виліт або НЕ виліт залежить від дозволу їх президента, як у випадку з Туреччиною – це смішно.

Тим більше смішно, коли вони на кредитній машині пруться в окупований ними самими Крим, а її в Ялті під час зливи змиває в море. Може, їм і страшно. Але ж смішно!

Смішно дивитися на ці конвульсії. Я розумію, що всі випади з бомбардувальниками або чимось подібним на майбутнє – це від бажання попижитися перед своїми. Але реальні результати – нікчемні. У цієї гри є глядачі по обидві сторони поля. З одного боку – росіяни, а з іншого – весь світ. І якщо росіяни бачать в нальоті бомбардувальників на Литву або грізному попередженні болгарському кораблику якесь велич, то весь світ бачить іншу картинку. З неадекватом в головній ролі. Який кожним подібним випадом показує, як він боїться сильних світу цього. І це може тривати нескінченно – вони будуть плюватися тільки в маленьких.

Навряд чи вони наважаться зачепити подібним чином гідного супротивника. А шкода – спостерігати за “відповідь” було б цікаво.

Коли Китай стане правити світом?

0

Матеріал з таким заголовком випустив лідер ділових ЗМІ планети – агентство Bloomberg. Правда, слідом за цим питанням розміщена і відповідь: «Ймовірно, ніколи».

Проблема Китаю, економіка якого зростає помітно повільніше політичних амбіцій керівництва, помітно турбує не тільки Сполучені Штати, які, природно, не хотіли б поступатися своєю лідерською позицію в світі, яку займають останнє сторіччя. Очевидно, це був би якийсь інший світ, невідомий і незрозумілий. Тим часом фахівці, до думки яких звернувся Bloomberg, закликають не поспішати і не брати до уваги неминучим настання моменту, коли Китай стане глобальним лідером. У 80-ті роки були популярні очікування, що різко додала Японія ось-ось випередить США, але цього не сталося, Країна висхідного сонця на три десятка років впала в стагнацію.

Факторами, які здатні сильно пригальмувати розвиток Китаю, можуть стати неуспіх реформ, міжнародна ізоляція і фінансова криза. Крім того, деякі фахівці вважають, що є підстави сумніватися в реальності цифр зростання, які оприлюднюють китайська влада.

У довготривалій перспективі, пише Bloomberg, три чинники визначають рівень економічного зростання: це масштаби робочої сили, основні фонди і продуктивність, яка, по суті, показує, наскільки ефективно взаємодіють основні фонди і трудові ресурси. І по кожній з цих трьох позицій у Китаю не все гладко.

Чудо-ривок, який країна зробила з кінця минулого століття, був би неможливий без величезного ринку дешевої робочої сили. Але зараз народжуваність тут різко впала, і в найближчі три десятиліття, якщо ця тенденція збережеться, трудові ресурси Китаю скоротяться майже на третину: на 28%. Китайці більше не хочуть мати багато дітей, їх зміст відповідно до сучасних стандартів обходиться занадто дорого.

Не все благополучно і з основними фондами, куди були вкладені колосальні кошти. Заворотньою стороною гарячкового будівництва стали надлишкові виробничі потужності, порожні міста-примари і шестисмугові швидкісні шосе, що йдуть в нікуди. 

Що стосується продуктивності, вона зараз на рівні лише 50% від американської. До 2050 року цей показник може дійти до 70%, але залишається питання, чи вдасться Китаю перейти на якісно іншу модель зростання: не на основі надлишкової дешевої робочої сили і безперервного інвестування, а на основі висококваліфікованої праці та інноваційних технологій?

Не секрет, що в значній мірі китайський успіх базується на масовому запозиченні західних технологій і ноу-хау. Але останнім часом саме через зростання китайських амбіцій за Заході посилилося недовіру до цієї країни, і вільний перетік ідей і технологій може сильно скоротитися. Не факт, що Китай готовий повною мірою перейти на власний науково-технологічний ресурс.

Крім того, фахівці вказують на високу ймовірність того, що після десятиліть зростання китайська економіка може зіткнутися з жорстоким фінансовою кризою, яка обернеться багаторічної рецесією і застоєм. Як ознаки прийдешніх неприємностей вказують на різке зростання співвідношення між ВВП і державною заборгованістю: зі 140% у 2008 році до 290% зараз.

Ну, і про згаданий вище сумніві в офіційних цифрах зростання кажуть в своєму дослідженні економісти Китайського університету Гонконгу та Чиказького університету. По ряду непрямих ознак вони прийшли до висновку, що з 2010 по 2016 рік реальне зростання ВВП був на 1,8% нижче того, що заявляли офіційні джерела. Так що якщо Китай і наздоганяє США, то зовсім не з тією швидкістю, про яку говорить .

Звичайно, в гонці беруть участь двоє. Відома історія, коли в 1999 році тоді ще прем’єр-міністр Володимир Путін пообіцяв, що Росія за 15 років дожене по середньому ВВП Португалії. Вона б і наздогнала, якби Португалія стояла на місці, але так адже розвивалася, і як і раніше залишається попереду. Так само і у випадку з змаганням США та Китаю. А раптом американці спіткнуться і перестануть рости? Правда, вірогідність цього значно менше, ніж проблеми з економічним зростанням у китайців. Занадто багато складних внутрішніх проблем їм потрібно вирішити, щоб захопити глобальне лідерство.

Не хочете видобувати газ — не соромтеся використовувати відходи з полів

0

Три кілограми соломи своїми теплотворними якостями еквівалентні кубометру газу

Розмови про буцім газову залежність, про неможливість повністю забезпечити країну сучасним блакитним енергоносієм уже котрий рік ведуться не просто так. Унаслідок цього, наприклад, країні нав’язано імпортний паритет цін, який диктує позахмарні для вітчизняного споживача тарифи на газ, тепло та гарячу воду. А тарифи ці загнали населення в комунальне рабство навіть в умовах перехресного субсидування. Не краща ситуація й у промисловості.

Пригадується, в 90-х минулого століття над небагатими українцями підсміювалися — мовляв, вони буквально ходять по грошах, а підняти їх не вміють. І частково це було справедливо. Точно так само вже у XXI ст. Україна штучно залишається енергетично залежною, хоча має гігантські запаси енергії, якими ніяк не може або не хоче скористатися. Йдеться не тільки про енергію, що міститься в родовищах викопного палива, в ядрах ізотопів, силі вітру або сонячній інсоляції, а й про енергію від використання біологічних відходів, які є завжди, і їх усе одно треба кудись подіти.

А проте поки що енергетичні перспективи для країни, яка на 70% забезпечує себе газом власного видобутку, з можливостями одночасного зберігання в державних газових сховищах обсягу, еквівалентного річний потребі всіх споживачів (включно з промисловістю), залишаються не дуже райдужними. Навіть із урахуванням розвіданих запасів природного газу, які за своїми обсягами займають друге місце в Європі.

Замість обіцяного приросту державного видобутку до 20 млрд куб м газу на рік у рамках урядової програми 20/20, п’ятирічка газового зростання закінчилася… зниженням у 2020 році видобутку до 14,6 млрд куб м. Понад те, на найближчі роки в тренді залишається дальше зниження видобутку державним «Укргазвидобуванням». Завдання підприємства полягає, радше, у стримуванні зниження видобутку з виснажених свердловин. Фактично, таким чином залежність від імпортного газу консервується.

Укргазвидобування

І це, щонайменше, несправедливо для країни, котра називає себе житницею Європи. Адже зараз на виробництві однієї тонни зерна виходять 2 тонни соломи. Чи навіть більше. А 3 кілограми соломи своїми теплотворними якостями еквівалентні кубометру газу. І головне — ця солома становить відходи, які можна й потрібно використовувати. Певна річ, там, де це доцільно.

Довідка

2020 року українські сільгоспвиробники намолотили 65,4 млн тонн зернових і зернобобових із площі 15,3 млн га. Роком раніше було зібрано 75,1 млн тонн зернових і зернобобових (2018-го — 70,1 млн тонн). Тобто країна щорічно виробляє 130–150 млн тонн соломи.

Відходи перетворюються на енергосировину

Ще одне «відкриття» — біопаливо (солома, деревна тріска…) на законодавчому рівні визнане не тільки відновлюваним, а й біологічно чистим джерелом, яке не порушує балансу вуглецю в атмосфері й не впливає на клімат. Воно вважається таким самим «зеленим», як енергія сонця та вітру. З усіма наслідками, що випливають звідси.

Ну не виходить у державних газовидобувачів підняти на-гора газ, що міститься в надрах. Чому тоді не задіяти альтернативу, властиву аграрній Україні? Адже енергетична незалежність того варта. Тим більше що біопалива, наприклад у вигляді різноманітної соломи та деревної тріски, ми маємо дуже багато, причому в статусі відходів…

Море соломи, але, читачу, ви багато чули про запуск в Україні біопаливних електростанцій (БПЕС)? Отож бо й воно. Хоча, навіть за скромними оцінками, у країні щорічно побічно виробляється порядку 130 млн тонн соломи плюс сушняк, який гниє в лісах. А ось що нам ще вдалося виявити.

«Електростанцій або котелень, які працюють на соломі, в Україні дуже небагато, — ділиться інформацією заступник голови правління ПАТ «Ютем» Руслан Свінціцький. — За нашими оцінками, за майже 20 років велика Україна (десятки тисяч фермерських господарств) купила цих котлів лише 120–150 штук. Що ж до нас, то більшість виробленого нами (БПЕС) купували ті ж таки данці, в яких ми ще 2002 року купили ліцензію на виробництво. Їм дешевше виробляти їх у нас. Маленька Данія взяла більше, ніж уся Україна, хоча логістика там значно довша».

Економіка питання

Що ми маємо? Поєднання нових (альтернативних) енергетичних технологій із екологічністю та відновлюваністю, використання відходів для виробництва тепла та електрики. Усе в одному коктейлі.

Але які техніко-економічні показники може забезпечити сучасна біопаливна установка? І що там із собівартістю одержуваної енергії?

Сучасні західні технології сьогодні легко забезпечують ККД установок, які працюють на соломі, близько 87%. Це дуже високий показник.

З урахуванням того, що 1 кг соломи має теплотворну здатність 3,5–3,7 тис. кілокалорій, із цього кілограма ми можемо отримати близько 4–4,2 кВт теплової потужності. З урахуванням ККД 87%, отримаємо 3,6 кВт чистої теплової потужності. Тобто для опалення будинку площею 10 тис.кв.м (споживана потужність 1 МВт•год) нам знадобиться 277 кг соломи на годину.

«Таким чином, приблизно три тонни соломи замінюють 1000 кубів газу. Нині фермери роблять циліндричні тюки по 500 кілограмів. Беремо шість тюків і отримуємо еквівалент 1000 кубометрів газу. А пакована солома — це, в принципі, дармовий продукт (відхід від основного виробництва) для фермерів. Тому їм це досить вигідно», — вважає Руслан Свінціцький.

За оцінками фахівців, уже сьогодні, без будь-якої особливої підготовки, енергією, отриманою з біомаси, можна було б замінити, щонайменше, 18–23% усієї нині споживаної в країні енергії. Тобто відходи (не тільки солома, а й деревна тріска, відходи життєдіяльності людини…), які сьогодні потребують витрат (у тому числі й енергії) для їх утилізації, могли б покривати до чверті всіх енергетичних потреб країни. Якщо ж питання вивести на національний рівень, то енергетичні можливості й віддача біопалива, певна річ, збільшаться.

При цьому реальна собівартість 1 кВт тепла — близько 88–90 коп. (менше 3 євроцентів) — з урахуванням ККД і експлуатаційних витрат (50 коп.). (Це за умови, що солома не дармова, а покупна — 1,2 грн/кг.) Тобто на 7–9 коп. (10%) нижча, ніж нинішній тариф на тепло для населення. Аналогічна картина і з використанням тріски ціною 1 грн/кг. Термін окупності таких установок — до 5–6 років. При цьому ціну палива та амортизаційні витрати можна знизити чи не на третину, зменшивши кінцеву собівартість.

Довідка

Собівартість отримання 1 кВт теплової енергії на газовій котельні при ціні газу 9 грн/куб і його теплотворності порядку 8000 кілокалорій — 1 грн 40 коп.

Певна річ, після спалювання біомаси з’являються біовідходи (5%) у вигляді золи та летких речовин. При цьому золу надалі можна використовувати як добрива або для виробництва будівельних матеріалів. Леткі речовини — близько 0,25% усього використаного палива — доведеться вловлювати й захоронювати. Для цього біопаливні установки оснащені сучасною 3–4-ступінчастою системою очищення.

Довідка

Традиційно солому використовують як підстилку у тваринництві або після збирання врожаю розбивають у січку, розкидають по полях і заорюють, щоб знизити на 30% внесення добрив. Але на практиці економічно вигідніше солому, зібрану у валки (й нікуди не реалізовану), просто спалити, навіть ризикуючи заплатити штраф.

Без допомоги інвестняні

Ви думаєте, немає інвесторів? Іноземців із грішми, які мають досвід будівництва та експлуатації біогазових установок у себе на батьківщині (наприклад, у Європі) і бачать українські можливості в цій енергетичній сфері, достатньо. Більше того, вони готові й реально ризикують, намагаючись зайти на український ринок.

Але, по-перше, в цьому випадку не йдеться про сонячну або вітрову установку, де в гонитві за найвищим у Європі «зеленим» тарифом дорогу проклали місцеві дуже впливові грошові мішки. Та й вартість будівництва біостанції вища.

Про корупцію, яка на кожному кроці чекає наївного західного інвестора, і говорити не доводиться. Нарешті, навіть якщо біопаливну електростанцію вдасться побудувати, то її підключення до електромереж, безперечно, остудить запал найбільш відчайдушного інвестора. Прикладів удосталь.

Уже, мабуть, десять років минуло, як українсько-словацький інвестор захотів побудувати в Ковелі електростанцію на трісці потужністю 5 МВт. Економія виходила хороша — термін окупності до п’яти років.

Інвестор витратив гроші на техніко-економічне обґрунтування та на розробку проєктної документації, але електростанції так і не побудував. Причина банальна. Для підключення до зовнішніх мереж місцеві (приватні) обленерго виставили додаткові умови, які ледь не подвоїли вартість проєкту.

Ще один приклад. Тепер уже з дансько-ірландським інвестором, який наважився у 2019 році побудувати у Хмельницькій області солом’яну електростанцію потужністю 46 МВт. (Споживання соломи — 30 тонн (залізничний вагон) на годину.)

Однак будівництво станції досі не розпочалося.

Є, звісно, в Україні успішніші проєкти БПЕС, але вони в ситуації, що склалася, загалом не допомагають позбутися враження, що енергетична, і, зокрема, газова, залежність у нашій багатій країні, на жаль, не випадкова…

Стомлені Донбасом. Окупація як ідентичність

0

Онтологічна безпека – це процес, за допомогою якого держави зміцнюють свою ідентичність. Якщо подібні відносини з іншими країнами якось порушуються, виникає гостре відчуття онтологічної незахищеності. І вже вона проявляється у вкрай непоясненному з боку поведінці.

Цей термін прекрасно підійде для вивчення війни на сході України. Він взагалі досить універсальний. Адже свого часу онтологічну безпеку використовували як основу для аналізу бойових дій в Косово, ядерних інтересів Ірану і навіть міграційної кризи в Євросоюзі. Тільки на прикладі Донбасу її поки що не застосовували.

Треба розуміти логіку Кремля. Дослідник Стефано Гуччіні вважає розпад СРСР каталізатором, що викликав в Росії суцільну і переважну онтологічну тривогу, через що влада особливу увагу приділяє питанням геополітики. Політики намагаються переосмислити місце своєї країни в міжнародній системі. Тому Стефано виділяє кілька напрямків, в яких рухаються держави з кризою зовнішньополітичної ідентичності. вони:

  1. Заперечують існування будь-якої кризи або визначають його як непорозуміння.
  2. Намагаються залучити навколишні країни з даного приводу.
  3. Адаптуються до проблеми.
  4. Намагаються сформувати міжнародну спільноту так, щоб воно збігалося з їх критеріями.

На Донбасі, судячи з усього, трапився останній варіант. Той же Флемминг Хансен визначав загибель СРСР як неймовірно травмуючої для росіян події. Вона, судячи з усього, і викликала їх онтологічну незахищеність, породивши внутрішній наратив боротьби з країнами Заходу. По суті, сприйняття цивілізованого світу як постійного ворога і формує внутрішній порядок, при якому росіянам простіше жити.

Є багато точок зору, які апелюють то до бажання Кремля вплинути на американську гегемонію, то на ображену честь – проте кожен з названих мотивів впирається в «особливий шлях» Росії, абсолютно відрізняється від західного розвитку. І у всіх варіантах роль України – досить важлива – просто ігнорується.

Йонас Гейл Педерсен спробував зрозуміти причину анексії Криму. І його версія також призводить до онтологічної безпеки Росії – незважаючи на безперечно високу ціну за такі вчинки. Матеріальні або ідейні пояснення тут просто не працюють. У своїх дослідженнях Педерсен найбільше цікавився подіями, що йдуть безпосередньо перед анексією і відразу після неї – відрізок з 21 лютого по 25 березня 2014 року. Шкода, що в таких умовах саме вторгнення і його наслідки залишаються відносно нерозкритими.

У Криму окупанти майже обійшлися без крові. На Донбасі пішли неймовірно важких втрат, хоч спочатку він і припускав меншу тривалість конфлікту і якусь частку секретності. Складно їх змішувати докупи: якщо на півострові Кремль швидко домігся своєї мети, то на сході України все доведеться розглядати під іншим кутом. Але зрозуміло, що російська онтологічна безпеку тісно пов’язана з розривом звичних відносин з Україною.

Ще в 2012 році Chatham House випустили звіт про російську soft power в Україні. Там чітко говорилося: «Для Кремля збереження впливу на Київ – щось більше звичайних зовнішньополітичних пріоритетів. Швидше, це справжній екзистенціальний імператив. І велика частина політичної еліти РФ сприймає Україну виключно як частину власної ідентичності».

Як ви розумієте, втрата проксі-держави на кордоні значила для росіян втрату тієї самої ідентичності. Українська ж ідентичність тут сприймалася як вигадка. Існувало зневага. І це «особливе» ставлення до України додатково підкреслювало російську ідентичність.

У 2019 року в мережу витекла електронне листування Владислава Суркова – колишнього радника Путіна і основоположника війни на Донбасі. Простежується воістину ненаситне бажання Москви володіти значним впливом в Україні. Близько чотирьох тисяч листів – і все підтверджують, скільки часу, сил і ресурсів російська агентура кинула на повноцінне втручання у внутрішні справи сусідів.

Велика частина обговорень – спроба знайти уразливості української держави, здатні дати РФ шанс на контроль ситуації. Спроби підтримати сепаратизм в східних областях України, витрати на цю кампанію, поширення дезінформації та навіть організація вуличних протестів. Загалом, навряд чи хтось сперечатиметься з щирою зацікавленістю Кремля в місцевих справах.

Учасники листування називають Україну невід’ємною частиною Росії і припускають, що легалізувати їх втручання може бажання захистити добробут всієї країни. Якщо згадати онтологічну безпеку, знайдеться і відповідь на головне питання. Росіяни активно обговорювали, наскільки корумпованість українського уряду при Януковичі полегшила їм завдання по маніпулюванню всією державою в цілому.

По суті, Путін і його оточення створили для Росії новий розпорядок, в якому українська влада стабільно ненадійна, а здійснювати контроль над нею просто необхідно. І тут такий шок: адже найбільш шкідливим моментом для онтологічної безпеки РФ стало падіння дружньої для неї Партії регіонів, базовим регіоном якої був Донбас. Хоч до вересня 2014 роки не втекли політики з ПР і перегрупувалися в нову силу, контроль з боку Москви вже не був гарантований. А процес люстрації посилив занепокоєння Кремля.

Всі ці події і привели до російської готовності вторгнутися на Донбас.

Атомна енергетика XXI століття: як Україні не залишитися за бортом

0

Використання малих модульних реакторів стає світовим трендом

Україна збирається переорієнтуватися на використання сучасних ядерних реакторів малої потужності. Про такі плани в річницю аварії на Чорнобильській АЕС заявив президент Володимир Зеленський, однак цей проект в нашій країні обговорюється вже кілька років. Чи має цей проект перспективи, і чи зможе Україна стати світовим хабом з виробництва модульних реакторів, як про це говорять наші зарубіжні партнери?

Україна має намір використовувати сучасні атомні реактори, зокрема, модульні реактори малої потужності. Про це повідомив президент Володимир Зеленський під час зустрічі з генеральним директором МАГАТЕ Рафаелем Маріано Гроссі.

Така заява досить символічна, оскільки вона пролунала в 35-ту річницю аварії на Чорнобильській АЕС.

Незважаючи на трагедію та її наслідки, наша країна не відмовилася від атомної енергетики. Після зупинки ЧАЕС в кінці 2000 року в Україні продовжують працювати чотири атомні електростанції, на яких експлуатуються 15 енергоблоків. “Атомка” на сьогодні забезпечує виробництво більше половини всієї електроенергії в країні.

Будівництво нині діючих 15 блоків (а також чотирьох блоків Чорнобильської АЕС) було розпочато ще в 1970-1980-і роки, і більшість з них почали роботу за радянських часів. Лише три були введені в експлуатацію після розвалу СРСР – шостий енергоблок Запорізької (1995 рік), четвертий енергоблок Рівненської (2004 року) та другий енергоблок Хмельницької АЕС (2004 рік).

Таким чином, 12 енергоблоків вже вичерпали проектний термін експлуатації, який становить 30 років. Оператор українських атомних станцій – НАЕК “Енергоатом” – періодично проводить переоцінку безпеки енергоблоків і продовжує терміни їх експлуатації. У компанії вважають, що для більшості блоків він може скласти до 60 років.

Забута історія

Реактори малої і середньої потужності, або модульні реактори, ще не дуже добре відомі, хоча інтерес до них останнім часом значно зріс в різних країнах світу.

Однак, насправді, заява Володимира Зеленського не є сенсацією. Ще в 2017 році була озвучена ідея локалізації в Україні виробництва обладнання для малих модульних реакторів. Тоді мова йшла ні багато ні мало про створення в нашій країні виробничого хаба з метою експорту відповідного обладнання в різні точки світу.

У 2018 році НАЕК “Енергоатом” і американська компанія Holtec International, яка є одним зі світових лідерів з розробки і виробництва компонентів атомних реакторів, підписали меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці у використанні в Україні малих модульних реакторів SMR-160 (проектна потужність складає 160 магаватт).

У лютому 2020 року тодішній т.в.о. глави “Енергоатома” Павло Павлишин заявив, що Україна має намір переорієнтуватися на будівництво малих модульних реакторів, які, крім іншого, можуть працювати в режимі маневрування потужністю.

У нашій країні маневрових потужностей якраз і не вистачає. Як відомо, великі реактори АЕС не дозволяють маневрувати потужність, що створює значні проблеми в пікові періоди споживання електроенергії (на сьогодні ця проблема в основному вирішується вкрай непопулярними, перш за все, з політичної точки зору, перетоками з Білорусі та Росії).

Але і це ще не все.

У квітні 2021 року свою технологію малого модульного реактора Україні представила інша американська компанія – NuScale Power. В “Енергоатомі” повідомили, що такий реакторний модуль може використовуватися не тільки для вироблення електроенергії, а й для виробництва водню і опріснення води, а також для спільної роботи з вітроустановками.

Але на якій стадії реалізації знаходяться ці проекти сьогодні?

“З приходом нової команди (в НАЕК “Енергоатом”) все заглохло, і тому те, що сказав президент, це – певний сюрприз”, – заявила в коментарі експерт з питань енергетики Ольга Кошарна.

З приходом нової команди (в НАЕК “Енергоатом”) все заглохлоФото: Енергоатом

За її словами, нинішнє керівництво “Енергоатому” активно просуває ідею добудови третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС: “Але з урахуванням складнощів в нашій об’єднаній енергосистемі з маневруванням, збільшенням виробництва нерегульованої електроенергії на відновлюваних джерелах, добудовувати два блоки базової потужністю 2 гігавата (по 1 гігавату або 1000 мегават кожний), не має ніякого сенсу”.

Нагадаємо, на Хмельницькій АЕС функціонують два енергоблоки зі встановленою потужністю 1000 мегават кожний. При цьому ще два блоки залишаються недобудованими (готовність третього блоку становить 75%, четвертого – 28%). Раніше передбачалося, що добудова двох енергоблоків має здійснюватися у співпраці з Росією, однак після російської агресії цей проект був зупинений. Проте, плани щодо добудови зберігаються донині.

Головне – маневри

Важливий момент – до недавнього часу в Україні, як і в усьому світі, частка “зеленої” енергетики в загальному енергетичному балансі була досить мала, але в останні роки, перш за все, через найвищий в Європі “зелений” тариф, вона бурхливо розвивається в нашій країні, і зараз на неї припадає близько 10% всієї виробленої в Україні електроенергії.

Але “зелена” генерація вкрай нестабільна, оскільки вона в значній мірі залежить від погодно-кліматичних умов (а сонячні електростанції, до того ж, зі зрозумілих причин, не можуть працювати в нічний час). Крім того, такі станції не можуть працювати в маневреному режимі.

Атомні електростанції, як було зазначено вище, також не здатні маневрувати потужність. В результаті, “Енергоатом” змушений все частіше знижувати потужність енергоблоків АЕС, а то і тимчасово відключати їх від енергосистеми.

На сьогодні маневреність забезпечують, в основному, теплові електростанції (ТЕС), а також гідроелектростанції, однак частка останніх у виробництві електроенергії вкрай мала – трохи більше 5%.

Але з ТЕС теж є проблема – їх неекологічність, особливо тих, які працюють на вугіллі.

На думку експерта Центру Разумкова Максима Білявського, зокрема є проблема з Бурштинським енергоостровом.

Бурштинський енергоострів з’єднаний не з українською енергетичною системою, а з енергосистемою ЄС. Головний компонент “острова” – Бурштинська ТЕС знаходиться в Івано-Франківській області, вона входить до складу компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Основне паливо на станції – вугілля.

Білявський впевнений, що рано чи пізно потрібно буде виводити з експлуатації потужності Бурштинської ТЕС, створювати конкуренцію, в тому числі, шляхом установки на “острові” малих модульних реакторів.

“Що стосується об’єднаної енергосистеми, то тут такі проекти менш цікаві. Але вони теж будуть актуальними, так як нам потрібно підвищувати рівень гнучкості – так звані маневрові потужності. І малі модульні реактори в цьому якраз можуть допомогти разом з розвитком систем накопичення електричної енергії” , – зазначив експерт. – Однак поки не буде впроваджений повноцінний ринок електроенергії, малі модульні реактори можна розглядати виключно як заміну застарілих об’єктів теплової генерації”.

При цьому він сумнівається, що малі модульні реактори зможуть замінити атомні електростанції: “На мій погляд, вони можуть бути виключно доповненням до них”.

Але не будемо забувати, що українські АЕС, навіть з урахуванням продовження термінів їх експлуатації, не можуть працювати вічно.

“Зрозуміло, що те, що у нас зараз працює, потрібно буде колись знімати з експлуатації, і на заміну ці малі модульні реактори будуть в самий раз”, – говорить Ольга Кошарна.

При цьому, за її словами, вартість установки малих модульних реакторів майже вдвічі нижче, ніж будівництва реактора великої потужності: “Оцінки становлять від 2700 доларів до 3500 доларів, тоді як для 1 кіловата великих реакторів – на 1000-1200 мегават – це 5000-7000 доларів”.

А будувати (або, правильніше, встановлювати) малі модульні реактори можна, в тому числі, і на майданчиках АЕС.

Крім того, є можливість інсталювати за аналогією з конструктором відразу кілька модулів в одному місці. Якщо один модуль має, наприклад, потужність близько 200 мегават, то кластер з декількох таких модулів буде мати вже потужність 400-1000 мегават, що можна порівняти з реакторами на АЕС.

Окремий момент – паливо для реакторів. Зараз на українських АЕС використовується російське паливо компанії ТВЕЛ і американське – Westinghouse. При цьому частка першого постійно зменшується, а частка другого – збільшується.

За словами Максима Білявського, використання малих модульних реакторів дозволить ще більше диверсифікувати паливо.

Ольга Кошарна згодна: “Коли є можливість на ринку купувати паливо не одного виробника, присутня конкуренція – як технічна, так і цінова”.

Досить болючим питанням для України є видобуток урану, який є сировиною для ядерного палива. Як відомо, наша країна довго, але безуспішно намагалася налагодити власне виробництво ядерного палива.

“Наш уран за собівартістю є неконкурентним на світовому ринку, – говорить Кошарна. – Але не завжди економічна рентабельність має превалювати при прийнятті рішень, тому що ми – єдина країна в Європі, яка видобуває уран. Це – стратегічний напрямок, тому зберегти таке виробництво потрібно будь-яким чином”.

Назустріч хабу

Таким чином, немає ніяких сумнівів в тому, що Україні для використання потрібні малі модульні реактори.

Тим більше, що зараз це, можна сказати, світовий тренд. Особливо в цьому досягли успіху Канада і, звичайно ж, США.

Але чи зможе наша країна стати тим самим хабом з їх виробництва, про що говорилося ще в 2017 році?

Максим Білявський вважає, що це реально, але в довгостроковій перспективі.

У найближчій перспективі, за його словами, необхідно почати експлуатацію Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) в Чорнобильській зоні. Очікується, що це відбудеться вже в травні 2021 року, але поки 100%-ої впевненості в цьому немає.

ЦСВЯП, до речі, будується за технологією компанії Holtec International, яка запропонувала локалізувати виробництво компонентів малих модульних реакторів в нашій країні.

Ольга Кошарна, в свою чергу, впевнена, що Україна має всі можливості для локалізації виробництва обладнання для малих модульних реакторів.

“У нас є виробництво металу, у нас арматурне і кабельне виробництво, є машинобудування. Найголовніше – у нас є два унікальних підприємства – сєверодонецький “Імпульс” і “Радій” в Кропивницькому, які роблять системи управління безпеки реактора і управління технологічними процесами. Якщо ми не будемо випускати щось нове, ми все це втратимо. 80% локалізації (малих модульних реакторів) ми могли б робити”, – сказала експерт.

Але для цього потрібно створювати спільні підприємства із зарубіжними партнерами, отримувати ліцензії на виробництво.

“Цим потрібно цілеспрямовано і системно займатися”, – резюмувала Кошарна.

Білоруський терористичний халіфат

0

У Білорусі примусово посадили пасажирський літак Boeing 737 авіакомпанії Ryanair, що летів за маршрутом Афіни-Вільнюс.

Причиною посадки було нібито перебування на борту літака бомби, але як виявилося, це було прикриття для затримання одного з авторів Telegram-каналу NEXTA Романа Протасевича.

Слід розуміти, що наказ про посадку літака в Мінську віддав особисто Олександр Лукашенко, а сам Boeing 737 був взятий на супровід винищувачем МіГ-29 ВПС Республіки Білорусь на підльоті до кордону з Литвою.

Тобто, Білорусь, примусовим чином, під хибним приводом, та ще й із застосуванням винищувача, посадила на своїй території літак, які летів через її повітряний простір, щоб затримати неугодного діючої влади людини. Літати над Білоруссю стає небезпечним!

А якби пілоти Boeing 737 відмовилися сідати в Мінську, МіГ-29 відкрив би вогонь?

Білорусь перетворюється з авторитарної держави в якийсь східноєвропейський терористичний халіфат.

Ми в соціальних мережах

7,143Підписниківлайк
413Підписниківвподобати
15Підписниківпідписуватися

Рекомендуємо

Популярно

Шість «не можна». Чого не варто робити у складні часи

Інфантилізм і заперечення дійсності — далеко не найкращі помічники у непростій ситуації Нещодавно я провела серед своїх читачів опитування, щодо емоційного стану...

Успішний успіх набрид. Молодь Китаю, США та ЄС покидає роботу та байдикує – Bloomberg

Мільйони людей у всьому світі обирають шлях бунту проти традиційної роботи та відмовляються працювати. Економіки втрачають мільярди. Bloomberg...

9 способів вийти із зони комфорту

Як ви визначаєте свою зону комфорту? У словнику вказано, що це місце, де «ви почуваєтеся комфортно, а ваші здібності не перевіряються». У другому визначенні...

5 кроків успішної людини

Якщо ви згодні виглядати безглуздо протягом досить тривалого часу, ви зрештою станете мільйонером. Останнім часом я прочитав безліч біографій по-справжньому успішних людей — таких...

Підвищення акцизів на тютюнові вироби зменшило кількість споживання сигарет та збільшило доходи Держбюджету

24 листопада ГО “Життя” у співпраці з Київською школою економіки та Вокс Україна провели пресконференцію, де було представлено результати політики акцизного оподаткування тютюнових...