Чи “експертні” в Україні експерти

0
117
Наразі виникає конфлікт між так званою новою «експертністю» та знаннями у класичному сенсі, що породжує ризики

В контексті дискурсу, який вже протягом певного часу триває у західній пресі стосовно «кінця експертності» (the death of expertise), а також на фоні гучних українських політичних подій є сенс підняти питання якості нашої експертизи. Західні автори слушно зауважують, що демократія означає рівність прав. Проте це не означає, що в демократичному суспільстві усі мають однаковий рівень талантів та знань. З іншого боку, завдяки тому, що Вікіпедія та веб-пошуковики стали доступні кожному, поверхневі знання викликають девальвацію фахової та наукової компетентності. Виникає конфлікт між так званою новою «експертністю» та знаннями у класичному сенсі, що породжує ризики.

Нещодавно в авто довелось почути надзвичайно креативні роздуми якогось експерта на тему участі України в космічних проектах. Я не буду переказувати почуте, бо цією колонкою хочу підняти інше питання. А саме – проблему «експертності» експертів. Мені видається, що в контексті суспільного обговорення освіченості деяких українських політиків – це цілком актуальна тема.

Якщо віднайти значення терміну «expert», наприклад, у словнику Merriam-Webster, отримаємо «людину з особливими якостями чи поглибленими знаннями певної галузі» («one with the special skill or knowledge representing mastery of a particular subject»). Це виглядає цілком логічно, і я повністю погоджуюсь з таким твердженням Вебстера. Проте в мене викликає питання особистість, яка ретранслює ті самі «поглиблені знання» з певної теми.

Мені здається, що медіа мають значно більш ретельно ставитись до відбору балакаючих голів

Наприклад, якщо спікер відпрацював (ла) на посаді у Міністерстві оборони, Генеральному штабі, в РНБО або служив в ЗСУ, командуючи підрозділами, написав (ла) чи захистив (ла) наукову роботу на тему ВПК чи був (була) причетним до реалізації визначного проекту у галузі – в мене не виникає питань до права такого експерта на авторитетну думку.

Проте, нажаль, досить часто на телеекранах з’являються такі собі майстри на усі руки – «експерти», які сьогодні можуть коментувати політику Національного Банку стосовно валютного курсу, а завтра – кандидатів на посаду державного секретаря у Сполучених Штатах Америки. Я не знаю як ви, але я бачу в цьому велику маніпуляцію і відкриття можливості для викривлення реальності. В подальшому це може зіграти одну з ключових ролей у дестабілізації ситуації в країні. Наведу паралель, з якою в мене асоціюється ситуація. Чи дозволите Ви проводити операцію з видалення апендициту вашої дитини стоматологу чи ЛОРу? Дуже сумніваюсь, що так.

Особливо це стосується телебачення. Ні для кого не секрет, і останні дослідження Kantar TNS «Моніторинг сприйняття реформ» ще раз підтвердили, що в середньому близько 70% респондентів вказують телебачення як основне джерело інформації про реформи. Телеканали перебувають в авангарді медіа, які активно продукують універсальних експертів на будь-який випадок життя. Починається життєвий шлях такого «експерта» у період не прайм-тайм, коли переважна частина аудиторії каналів не дивиться ТБ. Через деякий час, коли обличчя стає більш упізнаваним, у глядачів з’являється шанс побачити такого спікера і в ранковий чи вечірній прайм. З часом походження людини вже не має значення для аудиторії, і неперевірені, неякісні ідеї отримують путівку у життя.

Проблема виникла там, де її не чекали. Телеканали панічно боялись і не хотіли  рекламувати компанії, бренди чи організації, які не платили за це, тому титрували їх представників як «експертів у галузі … ». Такий підхід прижився і став загальною практикою.

Мені здається, що медіа мають значно більш ретельно ставитись до відбору балакаючих голів. Більше того, це має бути частиною їх соціальної відповідальності перед країною і громадянами, для яких вони працюють. В країні достатньо досвідчених фахівців, які володіють повнотою знань про свою сферу діяльності. Вибір – є! Серед диференціаторів експертності я би виокремив критерії освіти та досвіду.

Хочеться вірити, що створення якісного контенту залишається пріоритетом роботи ЗМІ в Україні.

Дмитро Шимків

nv.ua