Російський синдром боягуза

0
34

Смішно, коли вони вимагають забратися з Чорного моря не великий американський есмінець, а маленький болгарський корабель. Тому що маленький болгарський корабель – це без наслідків, і не страшно. Але смішно.

Смішно, коли вони у відповідь на приниження від британців намагаються налякати литовців. Це те ж саме, коли у відповідь на приниження від американців вони обрушують свою помсту на українців. Тому що на литовців і на українців – не страшно. Але смішно.

Смішно, коли вони просувають в Європу свій “Супутник” від корони, але потайки закуповують 400 тисяч доз американського Пфайзера, на 200 тисяч своїх чиновників, по парі доз на кожного. Тому що Пфайзер – не страшно. Але в даному випадку – смішно.

Смішно, коли вони роблять круглі очі у відповідь на неприйняття їх в цивілізованих країнах. Тому що в Європу хочеться. Туди всім їм хочеться. Там не страшно. Але коли їх виліт або НЕ виліт залежить від дозволу їх президента, як у випадку з Туреччиною – це смішно.

Тим більше смішно, коли вони на кредитній машині пруться в окупований ними самими Крим, а її в Ялті під час зливи змиває в море. Може, їм і страшно. Але ж смішно!

Смішно дивитися на ці конвульсії. Я розумію, що всі випади з бомбардувальниками або чимось подібним на майбутнє – це від бажання попижитися перед своїми. Але реальні результати – нікчемні. У цієї гри є глядачі по обидві сторони поля. З одного боку – росіяни, а з іншого – весь світ. І якщо росіяни бачать в нальоті бомбардувальників на Литву або грізному попередженні болгарському кораблику якесь велич, то весь світ бачить іншу картинку. З неадекватом в головній ролі. Який кожним подібним випадом показує, як він боїться сильних світу цього. І це може тривати нескінченно – вони будуть плюватися тільки в маленьких.

Навряд чи вони наважаться зачепити подібним чином гідного супротивника. А шкода – спостерігати за “відповідь” було б цікаво.