Амністія тіньових капіталів: високі ставки та “презумпція винуватості”

0
149

Дефіцит держбюджету, криза у стосунках з МВФ та економічні проблеми, викликані пандемією, змушують українську владу шукати додаткові ресурси для порятунку економіки.

Наприклад, у вигляді податкових надходжень від амністованих капіталів. Відповідні законопроекти – № 5153 та № 5155 – вже зареєстровані у парламенті. Щоправда, кожен із них недосконалий, що може стати на заваді важливому для України процесу податкової амністії. Головні недоліки законопроектів, на мій погляд, це так звана “презумпція винуватості” для власників тіньових статків і високі ставки оподаткування.

Зізнайся у порушенні законодавства й заплати 5-9% податків

Але все по порядку. Добровільне декларування, що передбачається проектом закону № 5153 від 25.02.2021, має проводитися з 1 липня 2021 року по 1 липня 2022 року.

Особи, які можуть, відповідно до цього законопроекту, скористатися правом на таке декларування та не скористаються ним, будуть вважатися такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у їхній власності активів, одержаних чи набутих за рахунок доходів, з яких не сплачено податків. Тобто ті, хто використає таке право, юридично визнають себе неплатниками податків.

Не зможуть подати “нульову декларацію” ті, хто, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до закону у сфері запобігання корупції або претендували/претендують на посади державної служби. Об’єктами декларування не можуть бути активи фізичної особи, одержані чи набуті декларантом внаслідок вчинення діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень.

Виключення – ухилення від сплати податків, порушення у сфері валютного законодавства, порушення у сфері захисту економічної конкуренції. Законопроектом надано право подавати знеособлені декларації через уповноваженого представника – нотаріуса. Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів декларування.

Тепер про обсяги збору при поданні “нульової декларації”:

  • 5% з валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках України та з майна, зареєстрованого в України;
  • 9% з валютних цінностей та майна, розміщеного за кордоном;
  • 2,5% від номінальної вартості облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

Для того, щоб пройти процедуру добровільного декларування, суб’єкт мусить попередньо розмістити кошти в національній та іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання в банках України. Банк має додатково перевірити джерела походження активів, керуючись порядком, визначеним законодавством у сфері фінансового моніторингу.

Важливо, що в розглянутих законопроектах відсутній механізм створення умов для інвестування амністованого капіталу в економіку країни. Умову щодо зберігання легалізованих грошових коштів в банківських установах серйозно сприймати не можна, оскільки поштовху для економічного розвитку вона не забезпечить.

Як переконати власників тіньових капіталів стати декларантами?

Одразу хочу запитати потенційних учасників податкової амністії: чи готові вони легалізуватися на таких умовах – заплатити 5% або 9% вартості активів, одночасно заявивши про свої порушення податкового законодавства?

Не певен, що охочих буде дуже багато. Особливо, якщо зважати на те, що якихось додаткових преференцій від цього вони не отримають, а от клеймо неплатника податків де-юро залишиться.

Амністія статків невідомого походження – це один із важливих кроків розробленої мною комплексної програми реформування податкової системи України. Тому я вже кілька років на зустрічах із законодавцями й підприємцями, у медіа наголошую на умовах, за якими така амністія стане ефективною для держави й цікавою та вигідною для власників капіталів.

Однією з цих умов є застосування до суб’єктів процесу правового принципу презумпції невинуватості. Якщо перевірки, то тільки за спрощеною схемою на предмет наявності прямих загроз державі через вплив “політичного капіталу” й для виявлення капіталів кримінального походження.

Амністія не повинна бути вибірковою, можливість розпочати свою податкову історію з чистого листа повинен мати кожен громадянин. До того ж потенційний інвестор із тіньовими активами має бути впевненим, що держава захистить його легалізовані статки і не накине йому у майбутньому на шию податковий зашморг. Але таких гарантій вищезгадані законопроекти, на жаль, не пропонують, а репресивний характер вітчизняної фіскальної системи говорить про високий рівень відповідних ризиків.

Також я завжди роблю акцент на необхідності запровадження максимально низьких ставок оподаткування під час легалізації капіталів невідомого походження – від 2,5% до 5%. Розумно було б створити пільгові податкові умови для інвесторів з амністованим капіталом і встановити додаткові преференції для закордонного капіталу при поверненні його в країну.

Позитивом у передбаченій кампанії вважаю те, що в якості інструмента амністування тіньового капіталу планується надання можливості придбання облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Я неодноразово радив це у своїх публікаціях, наголошуючи на тому, що мова в цьому випадку може йти виключно про довгострокові ОВДП.

До того ж процедура купівлі ОВДП має бути максимально простою. Вкладник оформлює заявку в банк (не у податковий чи інший держорган!) із зазначенням наміру – “легалізація капіталу” – та бажаним обсягом коштів. Жодних даних про поточне місцезнаходження коштів заявник не вказує.

Банк приймає рішення у стислі терміни. Якщо воно позитивне, сторони укладають договір про купівлю ОВДП, і заявник перераховує кошти. На мій погляд, ця зрозуміла й вигідна для всіх учасників формула спонукатиме бізнес та громадян виводити з тіні свої капітали й інвестувати їх в українську економіку.

Є ще одна умова, яка додасть мотивації до легалізації статків, – ця кампанії повинна бути єдиноразовою, і це також має бути зафіксовано у відповідному законі.

Перший крок без права на другий шанс

Переконаний, що податкова амністія – це лише одна ланка в системі податкової реформи, якої конче потребує українська економіка. Держава має створити вітчизняним підприємцям такі умови, за яких працювати легально й прозоро буде економічно вигідніше й зручніше, ніж у тіні.

На жаль, поданим законопроектам бракує системності та далекоглядного розрахунку. Вони мають, радше, фіскальну спрямованість, необхідну для латання дірок у бюджеті, і не можуть забезпечити необхідний рівень довіри між державою і бізнесом/соціумом. А без цієї складової не варто очікувати на позитивний результат.

Звісно, будь-яку реформу можна провести нашвидкуруч. Та чи матиме Україна другий шанс, якщо запланована амністія капіталу провалиться й довіру до держави буде вкотре підірвано?