Спотворений ринок. Що насправді гальмує українську економіку

0
399

Деякі експерти вважають, що «очевидно ж», що достатньо просто знизити процентні ставки, а далі бурхливий розвиток кредитування забезпечить бажане стрімке економічне зростання. Але не все так просто

Економіка України зростає 16 кварталів поспіль. Однак після прискорення у другому та третьому кварталах (до 4,6% та 4,1%р/р відповідно), у четвертому кварталі 2019р. темп зростання реального ВВП істотно уповільниться: за нашими оцінками до 1,8−2,1%р/р, а за оцінкою НБУ — до 2,2%р/р. Справа у тому, що в жовтні-грудні посилилося падіння обсягів виробництва в багатьох ключових галузях економіки, триває погіршення споживчих настроїв та очікувань ділової активності підприємств:

Стає очевидним, що за збереження status quo, практично неможливо досягти 5−7% реального зростання економіки України у найближчі роки. А тому все менше залишається сумнівів щодо необхідності пошуку та активізації резервів зростання вітчизняної економіки. Одним з таких резервів, вочевидь, є пожвавлення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Які ж фактори змушують вітчизняні підприємства залучати/уникати кредитів?

Відповідь на це питання можна, зокрема, знайти за результатами опитування 697 підприємств у 22 регіонах України, що проводилося НБУ з 04 листопада по 03 грудня 2019 року. 65.3% респондентів вважають, що найсуттєвішою перешкодою для зростання попиту на кредити залишається високий рівень ставок за кредитами:

Бінго! Ось воно! На жаль, можна спостерігати, що на цьому останнім часом роздуми багатьох експертів закінчуються або ж продовжуються у напрямку обґрунтування необхідності зниження вимог до оцінки кредитоспроможності позичальників та до застави — ніби вже забулося, чим це зазвичай закінчується. «Очевидно ж», що достатньо просто знизити процентні ставки, а далі бурхливий розвиток кредитування забезпечить бажане стрімке економічне зростання.

На жаль, це логічна помилка. Не все так просто:

По-перше, згідно того ж опитування НБУ, обмежені можливості отримання кредиту є далеко не основним фактором, що обмежує зростання виробництва.

По-друге, попит на кредити залежить не тільки від рівня процентних ставок. Потенціал абсорбувати суттєві обсяги кредитних та інвестиційних ресурсів за достатньо короткий проміжок часу обмежений як об’єктивними фундаментальними факторами, так і специфічними інституційними особливостями економіки України. Зокрема, на попиті на кредити негативно відображаються:

  • падіння обсягів виробництва в деяких ключових галузях → невпевненість підприємств у спроможності вчасно повернути кошти;
  • погіршення очікувань економічної активності → зниження мотивації залучати кредити і розширювати виробництво;
  • надмірне втручання правоохоронних органів в діяльність економічних суб’єктів → зниження мотивації залучати кредити і розширювати виробництво, погіршення очікувань економічної активності;
  • брак кваліфікованих кадрів → зниження мотивації залучати кредити і розширювати виробництво, погіршення очікувань економічної активності;
  • уповільнення інвестиційної активності в аграрному секторі напередодні земельної реформи → тимчасове зниження потреби у кредитних коштах;
  • розширення доступу високоякісних позичальників до інших джерел фондування, наприклад, за рахунок випуску єврооблігацій → зниження потреби у кредитних коштах тощо.

І по-третє, зростання інвестицій і кредитування залежить не тільки від попиту на кредитні ресурси (що, дійсно, зростає із зниженням ставок), але й від їх пропозиції.

То як же ж ще можна стимулювати зростання пропозиції інвестицій і пожвавити корпоративне кредитування в Україні?

Мабуть, найкращий спосіб знайти відповідь на це питання — запитати самих інвесторів і кредиторів.

З позиції іноземних інвесторів основні перешкоди зростанню інвестиційної привабливості України можна прослідкувати за результатами опитування, що проводилося Європейською бізнес-асоціацією і Dragon Capital 15−19 квітня 2019р. серед 75 респондентів, з яких 63% є стратегічними інвесторами, а 76% наразі мають інвестиції в Україну:

Фото: Європейська бізнес-асоціація

З позиції українських банків, відповідь на це питання можна опосередковано отримати за результатами опитування, що проводилося НБУ з 11 до 22 листопада 2019 року. Участь у ньому взяли керівники 18 банків, 6 страхових та 2 інвестиційні компанії.

Отже, видно, що точки зору іноземних інвесторів та банкірів дуже подібні: основними перешкодами для інвестицій і кредитування є корупція, недовіра до судової системи, репресивні дії правоохоронних органів, незахищеність прав інвесторів та кредиторів, монополізація та «олігархізація» ринків.

Цікаво, що це в цілому також відповідає результатам соціологічних опитувань: громадяни України головними проблемами, що найбільше заважають розвитку України, вважають корупцію (69%), війну на Донбасі (69%) та засилля олігархів в економіці (31%).

Згідно з Індексом сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index), що з 1995 року розраховується міжнародною організацією Transparency International, Україна у 2019 році втратила 2 позиції і повернулася на рівень 2017 року, посівши 126 місце зі 180 країн:

Індексом Верховенства права (Rule of Law index) від Проекту Всесвітнього правосуддя (World Justice Project), підтверджується, що «слабкими місцями» України є питання, пов’язані з корупцією, низьким рівнем дотримання законів, концентрацією влади та слабкою підзвітністю органів державної влади, неефективністю системи правосуддя:

За цим Індексом Україна у 2019 році посіла 77 місце з 126 країн світу.

…та 7 з 13 країн регіону Східної Європи та Центральної Азії:

Експерти Світового банку (судячи з рейтингу Doing Business) вважають, що найслабкішим місцем, що ускладнює ведення бізнесу в Україні, є проблеми у сфері вирішення конфліктів неплатоспроможності, тобто — недостатня захищеність прав інвесторів та кредиторів. За цим критерієм підчас останнього перегляду рейтингу Україна опустилася на з 145 на 146 місце з 190 країн. Також у цьому контексті тривожним сигналом є суттєве погіршення позицій України (з 57 на 63 місце) за критерієм забезпечення виконання контрактів, що підтверджує погіршення ефективності функціонування судової системи:

Про «інституційну слабкість» України свідчать також Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index) Всесвітнього економічного форуму, у якому Україна у 2019р. втратила дві позиції й опустилася на 85-те місце, а за субіндексом «Інституції» зайняла 104 місце з 141 країни. Так, незважаючи на певний прогрес, проблемними місцями України залишаються низький рівень незалежності судової влади (105 місце), корупція (104), складність законодавства (95), неефективність правової системи в арбітражному врегулюванні (88). Більше того, останнім часом Україна втратила бали за такими критеріями, як «Безпека» (116 місце), «Захист прав власності» (128), «Система стримувань і противаг» (84):

Також на пропозицію кредитних та інвестиційних ресурсів суттєвий негативний вплив має суттєвий рівень «тінізації» економіки. Тут є певний прогрес. Зокрема, за розрахунками Мінекономрозвитку, рівень тіньової економіки в Україні у 2018 році знизився на 2 В.п. у порівнянні з показником 2017 року. Це найнижчий показник, починаючи з 2009 року:

Інтегральний показник рівня тіньової економіки в Україні і темпи приросту/зниження рівня реального ВВП

Однак, у «тіні» В Україні все ще залишається не менше 30% від обсягу офіційного ВВП, що суттєво перевищує показник багатьох інших країн:

Середній рівень «тінізації» економіки у 2003−2018 рр., % від офіційного ВВП

Отже, виходить, що ключовими факторами, що стоять на заваді зростанню пропозиції інвестицій і пожвавленню корпоративного кредитування в Україні є:

• незахищеність прав інвесторів та кредиторів внаслідок високого рівня корупції, низької ефективності та недовіри до судової системи → зростання надбавки за ризик у кредитних ставках, звуження лімітів кредитування на окремі сектори, зростання вимог до позичальників і застави;

• «олігархізація» та монополизація багатьох секторів економіки → обмеженість кола «якісних» позичальників;

• суттєва «тінізація» економіки → обмеженість кола «якісних» позичальників, обмеженість якісних і кількісних характеристик застави;

• невизначеність щодо перспектив співпраці з МВФ та іншими міжнародними партнерами України → зростання надбавки за ризик у кредитних ставках, звуження лімітів кредитування на окремі сектори економіки.

Окреслені загрози носять системний характер, вони спотворюють ринкові механізми та механізми дії законодавства. Це, у свою чергу, призводить до суттєвого зниження ефективності трансмісійних каналів монетарної та фіскальної політики, інших інструментів стимулювання економіки, стримуючи економічний розвиток країни.

Цей перелік можна доповнити такими чинниками:

• високий рівень «закредитованості» надійних позичальників на тлі помірного розширення їх кількості в умовах помірного зростання економіки → обмеженість кола фактичних та потенційних «якісних» позичальників;

 значна кількість неефективних державних підприємств → обмеженість кола «якісних» позичальників;

• відсутність повноцінного ринку землі → неможливість використовувати землю як заставу за кредитами.

Ось чому навіть істотне зниження процентних ставок за наявності достатнього резерву ліквідності у банків, на наш погляд, мають достатньо обмежений потенціал для пожвавлення корпоративного кредитування та зростання притоків інвестицій.

Варто прискорити структурні реформи, сконцентрувавши зусилля на мінімізації впливу окреслених негативних системних чинників, зокрема:

• провести ефективну реформу судових органів, нівелювати вплив олігархів на прийняття політичних та судових рішень, забезпечити верховенство права → зниження процентних ставок, розширення кредитних лімітів, зниження вимог до позичальників і застави, спрощення процедури кредитування, «детінізація» економіки та розширення кола потенційних якісних позичальників;

 здійснити реальну «деолігархізацію» та демонополизацію економіки → зростання ефективності економіки, розширення кола потенційних якісних позичальників, покращення економічних очікувань;

• позбавити правоохоронні органи можливості впливу на економічні процеси→ розширення кола потенційних «якісних» позичальників, покращення економічних очікувань;

• нівелювати політичний та медійний тиск на Національний банк України, неухильно дотримуватися принципів інфляційного таргетування, уникати необґрунтованої грошової емісії → утримання цінової та курсової стабільності на достатньо довгому проміжку часу → зниження процентних ставок, розширення кредитних лімітів, зниження вимог до позичальників і застави, спрощення процедури кредитування;

• провести повноцінну земельну реформу → покращення якісних і кількісних характеристик застави;

• провести приватизацію/реформу менеджменту державних підприємств → розширення кола «якісних» позичальників.

Немає простих рецептів для пожвавлення економічного зростання. Зниження процентних ставок — не панацея. До одежі старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового.