Путін йде шляхом Сталіна: як в Росії відбувається трансфер влади

0
314

Під час послання Федеральним зборам 15 січня президент Росії Володимир Путін анонсував глобальні зміни до російської конституції. Правда, вибудовувати політичну і соціальну систему Кремль збирається за образом і подобою сталінської, намагаючись виправити огріхи комуністів. В результаті транзиту влади президент стане більш номінальною фігурою, а країною керуватиме той же Путін, але на іншій посаді. І з усім цим Росію чекає інфляція і виключення іноземної валюти з обороту, а також відсутність інвестицій. На міжнародному терені Кремль спробує повернути собі країни, що знаходилися в зоні впливу СРСР. Про це “Апострофу” розповів російський політолог Дмитро Орєшкін.

Повернення до радянської моделі організації суспільства

Звернення Путіна до Федеральних зборів виявилося досить жорстким. У Путіна вистачило тверезості обійти тему ворогів і необхідності згуртуватися, але прозвучала тема відновлення залізної завіси. Він говорив про зміцнення суверенного інтернету і відмову від міжнародних прав і обов’язків Росії, зафіксованих єльцинською конституцією. Якщо раніше Росія була зобов’язана виконувати рішення Європейського суду з прав людини, то зараз вона не буде цього робити.

Ще одна складова – жорсткі заяви про самоврядування. Путін по суті повторює радянську модель, коли був центральний комітет партії, а під ним – комітети різної субординації. Рішення, яке приймав вождь партії, негайно доводилися до низів, а звідти йшов звіт про виконання. Це вдала ідея для ведення війни, але дуже невдала для розвитку територій.

Велика помилка думати, що Путін підтримує існуючу в Росії систему для збагачення людей свого клану. Швидше за все, все в точності навпаки. Як людина зі спецслужб, він напевно щиро вірить, що його місія – повернути могутність, яке було у Радянського Союзу, поліпшивши економічну основу, прибравши помилки комунізму і посиливши корпоративну складову держави.

Але для того, щоб зміцнити державу, потрібно забезпечити лояльність ключових гравців. Сталін забезпечував цю лояльність страхом, а Путін цю лояльність купує. Йде скуповування лояльності регіональних, силових, медійних еліт. Навіть бізнес-елітам дозволяють отримати ласі шматки в замін на те, що вони підтримують і схвалюють режим. Високі заробітки і корупційна рента всяких Чайок, Роттенбергів, Тимченків – це не мета, а інструмент, щоб забезпечити лояльність сильних гравців навколо самого Путіна.

Але ще одним невід’ємним неминучим елементом влади є гризня еліт. Якщо всі не будуть один за одним слідкувати і один на одного “стукати”, то з’являється реальна загроза створення певної “антипартійної групи”, якщо користуватися термінами товариша Сталіна, і перевороту. Саме тому Сталін постійно тасував силові структури. Потрібно бути ключовим гравцем і вирішувати питання різних мафіозних структур. Керований конфлікт – природний стан для таких політичних моделей.

Про новому світопорядку і місце України в ньому

Путін говорив про новий розділ світового порядку між п’ятьма ядерними державами. Очевидно, мова про Китай, Росію, Америку, Британію та Францію. У Німеччині немає атомної бомби, але Путін зацікавлений в участі Берліна, тому що, як йому здається, він з німцями завжди домовиться.

Путін зацікавлений в участі БерлінаФото: Getty images

Справа в тому, що коли Путін формувався як особистість, світ був простішим – грубо кажучи, Захід (Америка, НАТО) і Схід. Сфера впливу визначалася ядерними паритетом. Зараз мова йде про те, щоб світ ділити на п’ять частин.

Путіна найбільше влаштовує ситуація, коли у нього є зрозуміла сфера відповідальності – не тільки РФ, але і сусідні країни, і якийсь сектор сировинного напрямку типу Близького Сходу і Африки. Тому він так нервово реагує на самостійність України, Білорусі, Грузії, які, на його думку, повинні бути в його сфері впливу. Бажання цих країн йти своїм шляхом Путін сприймає не як суверенний прояв волі їхніх народів, а як підступи Заходу, який “відкушує” шматки зі сфери впливу Росії.

Путін хоче, щоб був укладений договір приблизно за зразком 1975 року, коли було проведено Гельсінську нараду з безпеки і співпраці в Європі, якою затверджено післявоєнні кордони. Той документ визнав, що країни Балтії є частина Радянського Союзу. Зараз Путін хоче підписати приблизно такий же акт зі світовим співтовариством: мовляв, це наш колгосп, наше господарство, наш тин – і за нього, навіть не лазьте. Натомість він пообіцяє, що теж не буде лазити.

Але Путін – це носій радянської системи цінностей, який думає не про розвиток території, а контроль над нею. Йому не важливо, що Польща зараз розвивається економічно набагато ефективніше і вдаліше, ніж Польська Народна Республіка. Але ПНР була зоною контролю, а Польща, з точки зору Путіна, стала зоною контролю США. Це дуже болюча модель, яка притаманна багатьом росіянам. Уявити, що Польща стала незалежною, вони просто не можуть. А тепер ще й Україна кочує під прикриття Штатів. З цим Путін миритися ніяк не хоче, тому він з усіх сил намагатиметься і Україні помститися, і Польщі, і країнам Балтії.

Про відсутність згадок Криму і Донбасу

Дуже передбачувано, що в посланні Федеральній раді Путін не торкнувся Криму і Донбасу. Все йде за сценарієм Гельсінської наради 1975 року. Захід, напевно, більш-менш готовий погодитися, що питання Криму не обговорюється. І поки Путін живий, Крим буде російським. Для Путіна віддати півострів – втратити повагу. Тому в уяві Путіна Крим вже інкорпорований в Російську Федерацію – говорити про нього він не буде.

Що стосується ДНР і ЛНР – це тема обговорення. Тут будуть домовлятися з приводу обміну полоненими, проблеми з виборами, постачання газом тощо. А Крим? Ну хто захоче йти з танками і військовими кораблями штурмувати півострів? Та ніхто! До наступного циклу територіального стиснення або колапсу російської державності в Криму нічого не зміниться.

Але тема “кримнаш” починає викликати легке роздратування у росіян, тому що вони її сприймають так: “Ну да, жерти нічого, ціни ростуть, але зате кримнаш!”. П’ять років цю тему жували, і зараз вона видихалася.

Про відсутність мультфільмів хахів

У Кремлі зрозуміли, що це не дуже вдалий жанр, тому що в минулий раз це викликало масу, прямо скажемо, насмішок. Ну і це дублювання виступів Кім Чен Ина, який десь раз на місяць “обрушує море вогню” на США. Або іранських аятол, які “завдали удар відплати” по американських базах, знищили 30-40 або 80 американців, не вбивши насправді жодного. Це працює тільки для внутрішнього користування.

Це працює тільки для внутрішнього користуванняФото: Getty images

Взагалі, як я розумію, “п’ятирічка” озброєння завершена і тепер починається “п’ятирічка” наведення порядку за побудованою “залізною завісою”. Тому Путін хоче зробити умови життя росіян кращими, якщо це не буде суперечити більш важливим пріоритетам – збереженню влади, розширенню зони впливу, підтриманню балансу конкуруючих груп. Така ж логіка завжди була в Радянському Союзі.

Про транзит влади

У посланні пролунав досить ясний натяк на транзит влади в 2024 році. Путін погодився, що ще один раз стати президентом він не може. Тому потрібно опрацьовувати варіант більш повноважного прем’єра, який як би спирається на волевиявлення трудящих, виражене через парламент.

Говорячи про всенародне обговорення змін до конституції, Путін мав на увазі референдум. І якщо путінські політтехнологи запропонують формулу “Чи підтримуєте ви зміни в конституції, які зміцнюють суверенітет РФ і роблять її більш демократичною державою”, все скажуть “Так”. А потім Путін скаже – “значить вони підтримали цей блок ініціатив”. Путін контролює виборчу систему, губернаторів, у нього великий досвід проведення електоральних кампаній.

Про відставку Медведєва і нового прем’єра

Ніхто не чекав такої швидкої реакції Дмитра Медведєва. Його несподіваний відхід – це не емоційна реакція, а фірмовий стиль Путіна. Якщо і зараз рокіровка піде в зворотному напрямку, то Медведєв або умовний Зайцев яи Лисицин (це може бути будь-який Звєрєв, щоб був м’яким і пухнастим) отримає президентські повноваження в досить “покусавному” вигляді.

І для Медведєва зараз це дуже тяжкий удар, ситуація дуже принизлива.

Цікаво, як поведе себе “Єдина Росія”, лідером якої ніби як є Медведєв. У нормальній ситуації нормального парламентаризму партія, яка набрала найбільше голосів на виборах, після відставки свого лідера починає блокувати роботу законодавчого органу. У реальній Росії цього, звичайно, не буде, тому що ніякий Медведєв не був партійним лідером, і ніяка партія не була обрана на чесних виборах. Всі розуміють, що головний виборець Росії – Путін.

У Путіна в кишені вже є конверт з прописаним сценарієм, і він був заздалегідь готовий призначити Михайла Мішустіна, який ніякий не економіст, і особливими досягненнями в цій сфері не славився. Він вкрай відповідальна людина з військової жилкою. Свого часу відповідав за митницю, за податки і чітко виконував покладені на неї вказівки. Це буде ефективний менеджер, який залежить від Путіна.

Сергій Лавров і Сергій Шойгу – це два ключових міністра. І якщо вони не подобаються Путіну з якихось причин, то він їх теж змінить.

Взагалі Путін – дуже закрита людина. Його дуже легко розчарувати як відсутністю досягнень, так і занадто великими успіхами. І Лавров, і Шойгу тримають 2-3 місця за популярністю після Путіна, і це йому може не подобатися. Але Путін людина сильна, і може того, хто йому не подобається, просто прибрати.

Лавров і Шойгу утримують 2-3 місця за популярністю після ПутінаФото: Getty images

Про майбутнє російської економіки

Перспективи сумні в тому плані, що Медведєвська команда швидше орієнтувалася на європейську систему, в деякій мірі на конкуренцію, на дотримання правил гри. А Мішустін буде вичавлювати з економіки гроші для того, що Путін називає “нові державні проекти”.

Запускається машина друкування – держава друкує гроші, якими платять зарплату народу. А дешевшають гроші вже у людей на руках. Але чим більше необґрунтованих грошей ти друкуєш, тим очевидніше падає обмінний курс.

Все це добре відомо за технологією придушення НЕПу, коли більш конкурентна валюта – долари, фунти і швейцарські франки – штучно виводилася з обороту і замінювалася менш здатну валютоу, але повністю підзвітну товаришеві Сталіну. Ось і зараз обмінний курс буде збільшуватися. А щоб люди не засмучувалися, доведеться “трошки” обмежити або зовсім скасувати можливості конвертації валют.

Тобто буде м’яке, гібридне повернення до радянської моделі менеджменту, за яким в душі нудьгував і сумував Путін. Але наслідки будуть сумними, бо економіка так не працює.

Підсумки і перспективи

Російським громадянам в найближче десятиліття світить деяке погіршення ситуації, тому що важко буде залучити інвестиції через недовіру до путінського режиму. Тому зараз задача Путіна – зафіксувати ситуацію, заспокоїти, привчити Захід до того, що він такий.

Занадто різких дій Путін здійснювати не хоче. Він прагне повернення до стану business as usual. Сваритися з ЄС або США занадто сильно у нього підстав немає, а у Європи немає підстав занадто сильно вимагати повернення Криму і закінчення війни в Україні. Тепер путінській Росії треба заспокоїтися, перебудувати щось всередині себе. І якраз курс на вирішення внутрішніх проблем і був оголошений. З іншого боку, в Китаї ж таке працювало, може і у Росії вийде.

Я не такий оптимістичний, як ті люди, які в захваті від Путіна, але і не настільки категоричний, як ті люди, які говорять, що путінський режим не сьогодні-завтра завалиться. Не бачу для цього підстав.