Як спланувати своє майбутнє на 10-15 років вперед. Три поради футуролога

0
40

Футуролог Арі Валла розповідає на TED про те, чого нам не вистачає під час довгострокового планування майбутнього

Перше: мислення крізь покоління

Я люблю філософів: Платона, Сократа, Хабермаса, Хайдеггера. Я виріс на них. Але всі вони робили одну річ, яка не здавалася важливою, поки я не почав нею серйозно займатися. Всі вони брали в якості одиниці вимірювання для свого опису реальності, того, що є благом, термін життя однієї людини від народження до смерті. Але в цьому є проблема і вона тисне на нас, тому що єдиний спосіб нам дізнатися, чи зробили ми щось хороше – діяти в період між народженням і смертю. Саме на це ми запрограмовані. У книжковому магазині є багато книг про особистісний розвиток, і там буде все про вас. І все чудово, якщо тільки проблема, що стоїть перед вами не масштабна. Використовуючи мислення крізь покоління, якоїсь моралі, що проходить через покоління, ви здатні думати про ці проблеми більш широко і глобально, уявляти свою роль у їх вирішенні.

[…] іноді, якщо пощастить, ми з дружиною вибираємося до ресторану. У нас троє дітей, всім менше семи років. Уявляєте, яка це спокійна, тиха вечеря.

Ми просто сидимо, і я хочу лише їсти і відпочивати, а у моїх дітей зовсім інше уявлення про те, що ми будемо робити за вечерею. Отже, моя перша ідея – стратегія «мішка з піском», вірно? Я лізу в кишеню за телефоном, умикаю їм Frozen або ще якусь популярну гру. А потім я беру паузу. […]

Ви повинні подумати: «Так, я можу це зробити». Але чому це їх навчить? Що якщо я принесу їм чистого паперу або залучу їх до розмови? Це важко. Непросто, адже я пропускаю це через себе. Це складніше, ніж одна з тих глобальних проблем, над якою я працюю – розвага своїх дітей за вечерею. Але тут і зараз між нами виникає зв’язок, який також визначає – і в цьому суть моралі цього мислення – те, як вони будуть поводити себе зі своїми дітьми, і з онуками, і з правнуками.

Друге: мислення про різне майбутнє

Коли ми думаємо про майбутнє, на 10, 15 років вперед, давайте уявимо, яким воно буде. Вам необов’язково розповідати мені, просто подумайте про нього. І ви, можливо, побачите домінуючу культурну призму, яка зараз переважає в наших думках про майбутнє: технології. Коли ми думаємо про якісь проблеми, ми завжди їх пропускаємо крізь призму технологій. Такий техноцентричний, техноутопічний підхід, і в цьому немає нічого поганого, але це те, над чим ми повинні глибоко замислитися, якщо хочемо просунутися у вирішенні цих важливих завдань, тому що так було не завжди. Стародавні люди по-іншому уявляли майбутнє. У церкви, звичайно ж, була своя думка з приводу можливого майбутнього, і ви могли насправді купити собі це саме майбутнє. Чи не так? На щастя для людства, відбулася наукова революція. З цього моменту у нас з’явилися технології, але що сталося в результаті… До речі, я не критикую. Мені подобаються технології. Вдома всі зі мною розмовляють, від дітей до динаміків і взагалі всього.

Ми втратили нашу кінцеву мету, тому продовжуємо крутитися як білка в колесі

Але ми відмовилися від майбутнього, яке пророкували первосвященики Риму, на користь «священиків» Силіконової долини. І коли ми розмірковуємо про те, що будемо робити з кліматом, або з бідністю, або бездомними людьми, ми відразу думаємо про це крізь призму технологій. […] Я хочу сказати, що ми повинні переосмислити наш однобокий підхід до майбутнього, яке ми розглядаємо тільки крізь домінуючу призму. Тому що наші проблеми настільки великі і масштабні, що ми повинні бути відкриті всьому.

Саме тому я роблю все можливе, щоб не тільки говорити про майбутнє. Я говорю про різні варіанти майбутнього. І розмова триває. Коли ви сидите і думаєте, як же нам перейти до цього важливого питання – це може бути вдома, на роботі, на світовій арені – думайте не тільки про технології для вирішення цієї проблеми, тому що зараз технологічна еволюція нас турбує більше, ніж моральна. І поки ми це не виправимо, ми не зможемо позбутися короткостроковості та прийти до такого майбутнього, в якому хочемо опинитися.

І третє: цільове, телос-мислення.

Телос – термін давньогрецької філософії, який означає кінцеву мету. Задається лише одне питання: для чого? Коли ви востаннє питали себе: «Для чого?» І коли ви задавалися питанням, як далеко ви загадували? Тому що далеко не означає достатньо далеко. Три-п’ять років нічого не вирішать. Важливі 30, 40, 50, 100 років.

В епосі Гомера «Одіссея» у Одіссея була відповідь на це питання. Це була Ітака. Він чітко бачив те, до чого прагнув – повернутися до Пенелопи. І я можу сказати вам, грунтуючись на своїй роботі, та й ви самі інтуїтивно здогадуєтеся: ми втратили свою Ітаку. Ми втратили нашу кінцеву мету, тому продовжуємо крутитися як білка в колесі. Так, ми намагаємося вирішити ці проблеми, але що відбувається після цього? І поки ви не визначите, що ж має статися після, ми з вами нікуди не просунемося. У бізнесі – йдеться не тільки про нього – стійкі компанії, які вириваються з короткостроковості, – це сімейні підприємства, що не дивно. Вони існують поколіннями. У них є мета. Вони думають про варіанти майбутнього. […]

Важливо, щоб ми пам’ятали, що не потрібно уявляти майбутнє, як іменник. Це дієслово. Воно вимагає дії. Воно вимагає, щоб ми дали поштовх. Воно не проходить повз нас непоміченим. Ми повинні мати над ним повний контроль. Але у суспільстві короткостроковості ми в підсумку відчуваємо, що не можемо цього зробити. Ми відчуваємо себе в пастці. Але ми можемо вибратися з неї.