Що зупиняє Угорщину від анексії Закарпаття

0
110

Зараз для України дуже вдалий момент для того, щоб вирішити проблему з Угорщиною за рахунок більш сильних гравців

Відсутність стратегії, яким чином діяти з Угорщиною, вже призвела до своїх результатів. Україна весь час намагалась вирішити ситуацію на двосторонньому рівні, але консультації через угорську сторону відсутні. Між МЗС двох країн сьогодні немає комунікації.

Більше того, я знаю, що угорський посол відмовляється від контактів на вищому рівні. Надана команда з Будапешта тримати паузу. А на глобальному рівні Угорщина дуже сильно шкодить інтересам України. В першу чергу блокуючи співпрацю по лінії НАТО. Гіршої ситуації бути вже не може.

Тому нам потрібно покладатись на міжнародні інституції чи співпрацю на тристоронньому рівні між Україною, Словаччиною та Румунією, уряди яких теж дуже занепокоєні агресивними реваншистськими планами угорської влади. Нинішня стратегія «давайте самі вирішимо, давайте будемо чекати на компроміс» призводить тільки до погіршення.

Вибори в Угорщині пройшли з реваншистськими гаслами. І Орбан за великим рахунком переміг в тому числі завдяки жорсткій антиукраїнській риториці. Це підтримали виборці його партії. В Україні ж думали, що така риторика звучатиме лише до виборів, щоб заспокоїти населення, а потім все піде за спокійним сценарієм. Ні, не пішло. Навпаки – ситуація загострилася.

А тому ми маємо покладатись на співпрацю на тристоронньому рівні та окремо – з Брюсселем. Там зараз дуже ображені та злі на Орбана: його зять причетний до корупційного скандалу з грошима ЄС. Угорців вже позбавили права голосу на рівні Європарламенту, нові санкції будуть і надалі.

Україна може скористатись слушним моментом і докинути в цю скарбничку претензії до Орбана. А заразом отримати підтримку насамперед з боку Берліна та Парижа, які зараз дуже сильно налаштовані, щоб поставити на місце Орбана з його політикою відмови від мігрантів, страшного тиску на неурядові організації, суди та свободу слова. Зараз дуже вдалий момент для того, щоб вирішити проблему за рахунок більш сильних гравців.

На Генасамблеї ООН, засідання якої проходить у ці дні, нічого не вийде: там просто говорильня. І останнє голосування щодо засудження порушення прав людини Росією в окупованому Криму показало, що там є дуже багато країн, які утримуються. Проти проголосувало лише 13 країн – Росія та її найближчі союзники. Та більшість нічого не цікавить. У світі дві сотні країн. І між собою у них завжди якісь проблеми – інші не хочуть влізати в ці внутрішні суперечки. А тому співпраця по лінії НАТО, ЄС є більш дієвим механізмом.

Ясно, що більш забюрократизованим. Але ЄС, у порівнянні з Генасамблеєю, зразок оперативності та блискавичності реакції. В ООН можуть бути лише двосторонні консультації. Та нині Угорщина не в порядку денному Петра Порошенка на Генасамблеї – він не збирається там про це говорити. Так, наше постійне представництво буде доносити думку і тому подібне. Та з того як я сам спостерігав за роботою Генасамблеї ООН, там все відбувається повільно та неохоче. Там же я бачив, як купляються голоси. Наприклад, коли Росії треба було визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, вона купляла голоси різних країн на кшталт Науру просто тим, що вклала $20 млн інвестицій в розвиток їхнього порту. Та з такими дрібними гравцями сенсу грати немає – вони проголосують. Йдеться про геополітичні «хабарі»: з великими гравцями треба мати більш ефективну двосторонню дипломатію. І останній не місце в Генасамблеї.

Щодо комунікації України з жителями самого Закарпаття, то все жахливо. Головна провина, з одного боку, лежить на уряді, який нічого не робив, щоб зміцнити проукраїнські елементи та якимсь чином вплинути на зростання сепаратизму на Закарпатті. Це провал урядової політики. Та будьмо відвертими, це також провал Міністерства інформаційної політики, яке на цю територію взагалі не дивляться. До того ж існують дуже серйозні претензії на адресу губернатора області. Загалом, він поводить себе дуже дивно, і в багатьох ситуаціях грає не на тому боці. А якраз на боці Угорщини.

Чому так? Тому що всі сили кинуті на Донбас? Так, і навіть Крим на порядку денному відійшов на задні ряди. Абсолютна неувага і недооцінка потенційних можливостей супротивника.

Слід розуміти, що плани Угорщини абсолютно реваншистські. Єдине, що їх стримує, це НАТО і ЄС. Я більш ніж переконаний, що якби Угорщина не була членом цих організацій, які б’ють її по руках, питання сепаратизму в цьому регіоні вже постало би на державному рівні. Те, що угорці створюють посаду уповноваженого міністра, відповідального за розвиток Закарпатської області, свідчить про те, що наступний етап – пред’явлення територіальних претензій.

Ситуація дуже нагадує кримський сценарій. Консульство відмовлялось називати цифри, але в роботі над своєю книгою про анексію Криму мені вдалось з’ясувати, що станом на березень 2014 року саме кримчанам (не росіянам!) видали щонайменше 120 тисяч російських паспортів. А це десь 5% населення півострову. Сценарій, який здійснює Угорщина на Закарпатті, один в один нагадує те, що робила Росія з Кримом. І я би радив бити на сполох. Угорщина не наважується на анексію лише через членство у НАТО і ЄС.

Тарас Березовець