Солодкий гріх. Чому українці так не люблять багатих

0
245

Щоб тебе перестали ненавидіти, думати потрібно не тільки про себе

Багатство – не гріх. Ця істина не раз підтверджувалася життям багатьох біблійних героїв. Наприклад, Авраам, цар Давид і Соломон були дуже заможними людьми. Їх приклад, схоже, надихає українців, які увійшли до списку 100 найбагатших.

Справді, де ж тут гріх? Сотня цих людей – драйвер нашої країни, як би дивно не звучало для обивателя. Причому логічне пояснення теж є. Саме ці люди платять левову частку податків в державну казну, саме на їхніх підприємствах працюють сотні тисяч українців. Вони засівають поля, виробляють паливо, будують дороги і оперують мільярдами. Словом, розвивають країну. Але чому багатих так не люблять?

Над цим питанням здавна міркували безліч дослідників. Одним з перших спробував дати на нього відповідь Нікколо Макіавеллі. У своєму трактаті «Государ» він скрупульозно пояснює, що успіх людини – це не особисте збагачення, а результативна робота в ім’я загального блага.

Займаючись цією проблематикою, Елізабет Самет, редактор літературного журналу The Atlantic, також приходить до висновку, що короткострокова вигода істеблішменту безпосередньо пов’язана з наступними проблемами держави: чим більше грошей у олігархів, тим гірше з безпекою народу, і навпаки.

Про це ж в контексті процвітання США колись говорив і Теодор Рузвельт, 26-й американський президент: «Коли більшість станів були нажиті не на шкоду простим людям і отримані переваги стали нагородою за праведний працю – це був золотий вік Америки».

Підсумок цих думок один: щоб тебе перестали ненавидіти, думати потрібно не тільки про себе. Тоді і слово «олігарх» втратить амбівалентну забарвлення. Правда, станеться це не раніше, ніж клептократи перестануть красти.

Андрей Фарисей