Країна двох швидкостей. Як зупинити експорт розуму з України

1
229

Сьогодні практично будь-яка людина може опанувати затребувану на ринку спеціальність, навіть не виходячи з дому. Було б бажання.

Україна – найкраща ілюстрація до теорії про існування паралельних світів. З одного боку, в ній є безліч цікавих сучасних проектів в самих різних сферах, від IT до гастрономії, постійно проводяться різнопланові бізнес-конференції, розвиваються локальні бренди, формуються стартапи.

А з іншого – тут же живе величезна кількість людей, які зовсім не можуть (або не хочуть) знайти своє місце в мінливій економічній та соціальній реальності.

Таке існування країни в режимі «двох швидкостей» не унікальне. У подібній ситуації живуть практично всі держави, що розвиваються, які пережили з різних причин передчасну деіндустріалізацію, – від Індії до країн Східної Європи. Але в Україні боротьба і єдність протилежностей – пережитків індустріальної епохи та економіки інформаційної ери.

З одного боку, завдяки відносно добротній академічній освіті, що залишилась в спадок від промислових часів, в Україні з року в рік зростає прошарок людей, яких можна умовно назвати «інноваторами». Неважливо, чим конкретно вони займаються – створюють черговий софтверний стартап, пишуть маркетингові стратегії, відкривають нові ресторани або розробляють пристрій, який, подібно до даоських лікарів, діагностує хвороби по пульсу.

Головне, що їх об’єднує, – вміння мислити в рамках світу четвертої індустріальної революції, завдяки якій вони цілком вписуються в глобальні бізнес-реалії. Ці люди подорожують по світу і мають можливість приносити в свої проекти передові досягнення цивілізації. Але ось передати свої життєві ідеали решті українців у них не дуже-то виходить. І не тому, що вони не хочуть, а тому, що мало хто їх здатний почути. Адже велика частина країни просто не вміє мислити «поза коробки» – в рамках категорій більш широких, ніж виконання роботи, якої ти навчився колись в юності. І поза усвідомлення того факту, що сьогодні практично будь-яка людина може опанувати затребувану на ринку спеціальність, навіть не виходячи з дому. Було б бажання.

Передача стилю мислення – напевно, єдине завдання, з якою українські інноватори не впораються самостійно

Як показує, знову-таки, світовий досвід, для цього необхідна підтримка влади. Зокрема, стимулювання інноваторів пільгами, що дозволяють реалізовувати проекти на батьківщині. Тоді і їх наймані співробітники, бажаючи того чи ні, теж стануть органічною частиною постіндустріальної цивілізації.

Якщо ж цього не відбудеться, то ми і далі будемо утримувати впевнене лідерство з експорту розуму. А українські інноватори приноситимуть процвітання іншим країнам. Країнам, які можуть допомогти всім своїм громадянам жити хоча б у приблизно однаковому ритмі.

  • Олександр

    Зупинити експорт розуму з України можна виключно тим, щоб створити власну модель інтелектуального ринку, де кожна особа матиме можливість продати (здати в аренду) свою інтелектуальну власність з метою перетворення останньої в товар. Такий проект не руйнує існуючу систему державного патентування, але діючи паралельно,доповнює можливості інноваторам. Кого зацікавить така пропозиція – звертайтеся – анонс надішлю. Це може стати сіліконовою долиною на теренах України.