Новий орган по боротьбі зі старою організованою злочинністю

0
69

Нещодавно в ЗМІ прокотилася свіженька резонансна новина – в Україні створюється новий орган, завдання якого буде полягати у боротьбі з організованою злочинністю. Таким чином недовготривала перерва у творенні нових і нових органів «по боротьбі з…» завершилася. Сяк-так починає запускатися робота Державного бюро розслідувань, Матіос обіцяє створити бюро військових розслідувань, невідома доля Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, на порозі Служба фінансових розслідувань, а в Національній поліції триває експеримент із запровадження детективів замість слідчих.

Такий плідний врожай і активна діяльність у творенні правоохоронних структур з одного боку пояснюється криміналізацією у суспільстві (яка є наслідком військових дій у частині країни, зниженням рівня життя, загальним розчаруванням у будь-яких змінах на краще тощо) і необхідністю держави адекватно реагувати на такий виклик, з іншого боку – в умовах непрозорості діяльності правоохоронних органів – хтось уже готується рахувати гроші, отримані внаслідок використання службового становища задля власної вигоди.

Але перш ніж давати попередні оцінки такій ініціативі, варто проаналізувати – а що ж у нас реально відбувається на внутрішньому невидимому фронті?

Почалася епопея не так давно, а саме – у 2015 році. 12 лютого 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон щодо реформування органів внутрішніх справ, який передбачав, зокрема, ліквідацію підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю – УБОЗ, яке ледь-ледь не дотягнуло до свого ювілейного 25-ти річчя. Взагалі найперші структури, профіль яких полягав у боротьбі з організованою злочинністю, з’являлися ще в СРСР, а конкретніше – в УРСР. Першим містом був Дніпропетровськ. Причина була зрозуміла – у 80-х роках минулого століття відбувалася точно така ж загальна криміналізація суспільства. Причини були надто вже схожими – війна в Афганістані, поступове руйнування «залізної завіси», низький рівень життя, породжений тривалою економічною стагнацією, а також початок перебудови, коли старі інститути відживали, нові запроваджувалися, але ніхто не знав як це все має працювати. Таким шляхом закладався фундамент «дикого капіталізму». Ще до цього міліцейські патрулі ходили по радянським містам не те що без зброї, а і взагалі без будь-яких спецзасобів – вони просто не були потрібні. Свисток – найсуворіша зброя радянського міліціянта. Поява перших організованих злочинних груп стала шоком для тієї правоохоронної системи.

Першим тривожним дзвіночком стала діяльність дніпропетровської банди із 40 осіб на чолі з Олександром Мільченком, у вузьких колах більше відомого як «Матрос». Під його умілим проводом процвітав шантаж керівників підприємств і заводів міста. Він збирав саму звичайну данину, обсяг якої, за різними оцінками, досягав суми в $3 млн. Що на той час було колосальною сумою.

Тоді сталося те, що є безумовним наслідком значного майнового розшарування суспільства – багатші стали «купувати» бідніших. Конкретніше – банди, маючи у розпорядженні значні кошти і розуміючи, що краще правоохоронців «задобрити», ніж іти на відкриту конфронтацію, вирішували проблему досить банально – встановлювали корупційні зв’язки у МВС та прокуратурі. Саме тоді правоохоронна система СРСР «зламался». Сталося те, чого ніхто не міг уявити раніше – силові структури не боролися, а «кришували» банди, отримуючи значні «відкати» за своє невтручання, а почасти – і відверте потурання такій діяльності.

У високих владних кабінетах про це все, безумовно, було відомо. Розуміючи, що силовий блок може напросто вийти з-під контролю і передбачаючи хвилю криміналізації величезної держави, було прийняте рішення створити новий експериментальний відділ. На хвилі «зрощування» правоохоронних органів і криміналітету у 1988 році у Дніпропетровську сформовано перший у СРСР експериментальний відділ по боротьбі з організованою злочинністю у складі… аж 10 осіб. Співробітники цієї структури стали прообразом так званих «6-х відділів», а потім і самого УБОЗу.

За перших років незалежної України від УБОЗу не лише не відмовились, а навпаки – воно стало одним із найпотужніших силових органів держави. Його функції і призначення були розширені. Найголовнішими завданнями УБОЗу було:

1) боротьба з найнебезпечнішими злочинними угрупованнями, у тому числі з міжнародними зв’язками та створеними на етнічній основі, протидія злочинній діяльності їх лідерів, кримінальних авторитетів та «злодіїв у законі»;

2) виявлення та ліквідація злочинних схем, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розслідування злочинів щодо незаконних фінансових операцій;

3) запобігання та протидія корупції в публічній і приватних сферах суспільних відносин, відшкодування, завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень, шкоди.

Здавалося б завдання як для однієї структури у складі МВС – масштабні і майже «непідйомні». Подібний аналог був створений і у складі СБУ, відомий більше як «К» – департамент по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Вони були майже братами-близнюками за своїм функціональним призначенням, щоправда у «К» більше акцентувалися на корупції, а в УБОЗі – на кримінальних «мережах» у країні.

Переоцінити ефективність УБОЗу важко. Доречі, у порівнянні зі своїм російським братом, українске УБОЗ досягло значніших успіхів, що легко прослідковується у динаміці організованої злочинності тих років.

Для визначення тенденцій розвитку організованої злочинності в Україні важливим є аналіз даних, що містяться у статистичних звітах МВС та Міністерства статистики України за трьома основними показниками:

а) кількістю виявлених організованих груп та злочинних організацій;

б) кількістю осіб, які вчинили злочин у їх складі;

в) кількістю злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями, що були розслідувані органами досудового слідства.

Такий аналіз був проведений М.А. Погорецьким, доктором юридичних наук та на разі – звідувачем кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Так, М. Погорецький у своєму дослідженні зазначив, що аналіз динаміки організованої злочинності в Україні за трьома зазначеними показниками, попри відхилення в окремі роки від основної тенденції, дає можливість виокремити два чітко виражені періоди: 1992 – 1999 pp. та 2000 – 2006 рр.

Перший період (1992 – 1999 pp.) характеризується постійним і значним зростанням показників організованої злочинності. Кількість виявлених організованих груп (далі – ОГ) та злочинних організацій (далі – ОЗ) щорічно збільшувалася – з 440 у 1992 р. до 1166 у 1999 p. Збільшення кількості виявлених ОГ та ЗО за цей період відбулося у 2,7 рази, кількість виявлених осіб, які вчинили злочини у складі ОГ та ЗО, – з 2980 до 4673, тобто у 1,6 рази, а кількість злочинів, вчинених ОГ та ЗО, та розслідуваних органами досудового розслідування – з 2702 до 9307, тобто у 3,4 рази.

Коефіцієнт злочинності у складі ОГ та ЗО на 100 тис. населення України збільшився за цей період з 5,2 до 18,7, тобто у 3,6 рази.

Найбільша кількість корумпованих зв’язків ОГ та ЗО була зареєстрована у 1994 р. і становила 45, а найменша у 1999 р. – 14.

Другий період (2000 – 2006 pp.) характеризується зниженням зазначених показників. Так, наприклад, кількість виявлених ОГ та ЗО зменшилася, у порівнянні з 1999 р., з 1166 до 466 у 2006 р., тобто на 700, що становить 60 %.

Слід зазначити, що з 2003 р. у статистичній звітності окремо виділяються дані щодо виявлених ЗО, кількість яких становила: у 2003 р. – 23, у 2004 р. – 34, у 2005 р. – 21, у 2006 р. – 7. Отже, протягом цих останніх чотирьох років 4 % усіх виявлених організованих злочинних угруповань були визначені як ЗО.

Наприклад, У 2012 році до суду направлено кримінальні провадження, порушені відносно 34 організованих груп та однієї злочинної організації з корумпованими зв’язками, з них 31 (або 88,6 %) – за матеріалами спецпідрозділів БОЗ МВС України, учасниками яких учинено 204 злочини з ознаками корупції.

Верховний Суд України разом з апеляційними та місцевими судами постійно здійснюють аналіз судової практики щодо розгляду справ про злочини, вчинені організованими групами або злочинними організаціями. Так, у 2004 р. було проаналізовано статистичні дані щодо розгляду судами кримінальних справ цієї категорії. Відповідно до цих даних відбулося помітне зменшення у 2003 р. на 4,8 % кількості виявлених злочинів, вчинених організованими групами або злочинними організаціями. Водночас у цьому ж році кількість таких справ, що перебували у провадженні судів, зросла на 8,2 %.

За даними Державної судової адміністрації України, кількість кримінальних справ зазначеної категорії, що перебували на розгляді судів першої інстанції, збільшилася до 841. Найбільше їх перебувало на розгляді в судах областей: Дніпропетровської – 138, Донецької — 101, Харківської – 78, Запорізької – 63.

У 3,6 рази збільшилася кількість справ про злочини, вчинені злочинними організаціями, що перебували на розгляді в судах – до 25. Закінчено провадження у 8  справах, або 32 % від числа справ, що перебували на розгляді. З постановленням вироку розглянуто 6 справ, або 75,0 % від закінчених провадженням. Одну справу було повернено прокурору в порядку ст. 249-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. Нерозглянутими залишилося 17 справ, або 68,0 % (2 справи, або 28,6 %) від тих, що перебували у провадженні.

За вироками, що набрали і не набрали законної сили, засуджено 1702, котрі обвинувачувалися у вчиненні злочинів у складі організованих груп чи злочинних організацій. Із них 1352 особи, або 79,4% від числа засуджених, визнані судами винними у вчиненні злочинів у складі організованих груп чи злочинних організацій, а стосовно 350 осіб, або 20,6 % постановлено обвинувальні вироки, але не підтверджено наявність організованої групи.

Вищенаведені дані були оприлюднені Управлінням узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України.

У цій статті такі дані приведено саме як контраргумент для тих, хто стверджує, що зниження рівня організованої злочинності в Україні відбулося не внаслідок успішної діяльності УБОЗу, а через економічну стабілізацію та покращення рівня життя населення.

Як відомо, просто розкрити діяльність групи та її основних фігурантів – це ще не подолати і не притягнути до відповідальності. УБОЗ – це підрозділ, в який входили лише оперативні працівники, які не мали повноважень безпосередньо проводити слідство. На їхніх плечах лежала саме оперативна робота, негласні дії, агентурна діяльність тощо. Вже від результатів такої роботи (насамперед – якості зібраних матеріалів) слідство могло якісно збирати доказову базу для розгляду конкретних кримінальних справ у суді та вирішення справи по суті. На етапі досудового слідства оперативники УБОЗ займалися саме оперативним супроводженням слідства.

Збільшення кількості справ, що перебували на розгляді у судах говорить про якісну роботу на етапі проведення оперативно-розшукових заходів та досудового слідства, іншими словами – прокурори, які здійснювали нагляд за цими процесами, визнавали їх допустимими для скеровування в суд. Що з відбувалося у судах? Так, згідно з наведеною вище статистикою, 79,4% від числа засуджених, визнані судами винними у вчиненні злочинів у складі організованих груп чи злочинних організацій, 75% справ було закінчено обвинувальним вироком. Це досить значний показник, який підвтерджує лише одне – більше ніж половина справ, направлених за матеріалами УБОЗ були доведені до конкретного покарання винних осіб (а це, переважно, тривалі тюремні строки).

Все це свідчить про те, що структури, чия діяльність спрямована на боротьбу із системними проявами криміналу (це не тільки УБОЗ, а й «Сокіл» – як група спеціального призначення), потрібно було посилювати, а не розформовувати. Провести переатестацію, скоротити певну кількість співробітників, оптимізувати їхню роботу, але не рубати з плеча, як зазначає кандидат юридичних наук, керівник Інституту досліджень економічних систем О. Мандзюк.

Так, у 2013–2014 роках кількість викрадень в Україні зросла на 264%, викрадень автомобілів – на 100%, вбивств – на 67%, розбоїв – на 46%, крадіжок – на 33%. Крім того, на руках у населення, за різними оцінками, є від 6 до 8 млн одиниць не зареєстрованої (тобто нелегальної) зброї. Водночас майже 90% резонансних злочинів так і залишаються нерозкритими. На фоні цієї ситуації було прийняте абсолютно популістське рішення (очевидно, на догоду певним суспільним колам) ліквідувати УБОЗ. При чому з формулюванням «у нас організованої злочинності немає».

Гостра критика УБОЗу була пов’язана також зі зрощуванням цих структур з криміналом. Тобто відбулося те ж, що відбулося у 80-х роках минулого століття. Таке зрощування було значним, але не всеохоплюючим. Справедливості заради варто вказати, що стійкі та тісні корумповані зв’язки притаманні не лише УБОЗу, а й всій системі МВС, СБУ, прокуратури, судів. Однак вирішено було «рубати» саме УБОЗ і робити з нього корінь всього зла. Як показала дійсність – УБОЗ ліквідовано, а організована злочинність процвітає. Популістська панацея не лише не спрацювала, а й призвела до погіршення криміногенної ситуації в країні.

Не будемо забувати про те, що оперативники УБОЗу, які були, без сумніву, професіоналами своєї справи (в УБОЗ по оголошенню і «з вулиці» кадрів не набирали), і які все життя пропрацювали на цьому непрямку, опинилися раптово непотрібними своїй державі. Частина з них пішла в інші силові підрозділи, частина очолила служби безпеки комерційних структур (банків, підриємств тощо) – бізнес розумів їхню цінність як спеціалістів у своїй справі. Однак, це розумів не лише бізнес. Кримінальні угруповування також розуміли, що ці особи є носіями неперсічного досвіду і знань. І, звичайно, за законом економіки сталося те, про що попереджало багато експертів. Попит породив пропозицію. Частина колишніх УБОЗівців влилася у кримінальні структури, де їх якраз адекватно оцінили (в тому числі і в матеріальному аспекті).

Наслідки такого необдуманого рішення далися знати про себе досить швидко. Адже не варто забувати, що рейдерство чи корупція – це лише одна зі складових організованої злочинності. Крім цього, є стійкі бандформування, які займаються збутом наркотиків, викраденням авто, квартирними крадіжками, і просто вбивають або викрадають людей. Як це, наприклад, сталося 11 липня у 2015 року в Мукачевому, де під час масштабної перестрілки було вбито одну і поранено чотирьох цивільних осіб, шістьох правоохоронців, а пострілами з гранатометів і кулеметів знищено три міліцейські машини. Але, що найжахливіше – справу «зам’яли», і покарання ніхто не зазнав. Адже «організованої злочинності в Україні немає».

УБОЗ ліквідовувалося «під соусом» застарілості цього органу, його корумпованості, неактуальності завдань, що стоять перед ним. Керівники Національної поліції (зокрема, Ека Згулазде, попередня робота якої була пов’язана далеко не із правоохоронною діяльністю як такою), навіть не знала, що в поліції України є орган досудового розслідування, а вважала що вся робота поліції зводиться до забезпечення громадської безпеки – тобто патрулі на вулицях і на дорогах) вирішили, що для боротьби зі злочинністю достатньо набрати патрульну поліцію із колишніх тур-операторів, менеджерів середньої ланки та барменів, «навчити» їх за аж чотири місяці і випустити на вулиці у новенькій гарній формі. Все подавалося як якісна європейська реформа.

В той же час, у Західній Європі немає жодної країни, у якій не було б самостійного підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю.

Не минуло і трьох років з ліквідації УБОЗу як до керівництва Нацполіції «дійшло», що ситуація от-от вийде з-під контролю, а патрульний не буде (і не повинен) протидіяти організованій злочинності.

Голова Національної поліції Сергій Князєв підписав наказ про початок набору до нового підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, функцію якого до ліквідації у 2015 році виконувало УБОЗ. Згідно з інформацією, новий підрозділ по боротьбі з організованими групами та організаціями називатиметься “Департамент стратегічних розробок та аналізу”.

Разом з тим, голова Консультативної місії Європейського Союзу Кястутіс Ланчінскас заявив, що європейські партнери допомагатимуть у реалізації створення такого підрозділу. «Ми готові працювати з іншими партнерами, координувати наші дії, аби якомога швидше розробити цей підрозділ. Чим більше людей подадуть свої анкети для участі у конкурсі, тим якісніше буде відбір», – заявив Кястутіс Ланчінскас.

На даному етапі, безперечно, все залежить від конкурсу. А як буде далі – покаже час.

 

Артур Карвацький

експерт Ради громадських експертиз
експерт ГО “Інститут законодавчих ідей”