Хто, як не ти, подумає про власну пенсію? Хто ж почне відкладати?

0
192

У 2018 році в Україні на одного офіційного працюючого припадає одна людина пенсійного віку. Далі на державу сподіватись марно, тому свої щомісячні внески у велику фінансову піраміду (себто існуючу солідарну систему) сприймаю швидше як соціальну відповідальність допомагати бабусям та дідусям.

Про власне фінансове життя на у майбутньому я б міркував так:

  • Мені 35 років, і перше що потрібно вирішити — коли почнеться пенсія. Я би міг ставити амбіційну ціль фінансової свободи вже у 45 років, однак візьму за орієнтир державний пенсійний вік — 60 років, отже залишилось ще 25 років.
  • Коли б не досягнув стану фінансової свободи, я все одне зможу працювати у своє задоволення при бажанні. Та щоб мати вибір у фінансову модель я поставлю тільки інвестиційні (пасивні) доходи після 60 років
  • Мені вистачатиме 1000 дол на місяць на життя у поточних цінах, отже я врахую доларову інфляцію 2.67%.
  • Свої заощадження я не буду складати ні в банку ні в банк, а проінвестую в надійні західні фонди, сподіваючись отримати в середньому 6.9% дохідності в доларах на рік.

Врешті я ставлю в фінансову модель суму, яку реалістично зможу відкладати щомісяця, свій накопичений стартовий капітал і отримую відповідь на 2 питання:

  • До якого віку мені вистачить коштів, якщо платити собі 1000 доларів?
  • Якщо я запланую вік дожиття 80 років і житиму тільки за відсотки, то яку суму в місяць зможу отримувати на поточні витрати?

Дана пенсійна модель гнучка, кожен може зробити копію і спланувати власне фінансове майбутнє!

І наприкінці на на прикладі історії про рибалку Паоло Коельо нагадаю, що думка про пенсію і фінансову свободу у кожного своя.

Бізнесмен, сидячи на пляжі в маленькому селі, побачив рибалку, який веслував у напрямку берега, виловивши небагатьох великих риб.

Бізнесмен здивовано запитав рибака: «Як довго зайняло, щоб зловити так багато риби?»

Рибак відповів: «О, насправді не так довго».

«Тоді чому ти не залишаєшся довше на морі щоб зловити ще більше?»

«Цього достатньо, щоб прогодувати мою сім’ю», — сказав рибалка.

«Так, що ти робиш на решту дня?»

Рибак відповів: «Я зазвичай прокидаюся рано вранці, виходжу в море і ловлю кілька риб, потім повертаюся і граю з дітьми. В другій половині дня я обідаю та дрімаю з дружиною, а ввечері приєднуюсь до моїх приятелів у селі, ми граємо на гітарі, співаємо і танцюємо».

Бізнесмен запропонував рибалку.

«Я маю МБА, отже допоможу тобі стати більш успішною людиною. Відтепер намагайся зловити якомога більше риби. Коли ви заощадиш достатньо грошей, то купи більший човен щоб зловити ще більше риби. Незабаром зможеш собі дозволити купувати більше човнів, створиш власну компанію, а потім свій власний виробничий завод для консервної та дистрибуційної мережі. До того часу ви виїдеш з цього села в мегаполіс, де буде штаб-квартира».

Рибак продовжує: „А після цього?“

Бізнесмен розсміявся: „Після цього ти можеш жити як король у своєму власному будинку, а коли настане час, розмістиш акції компанії на фондовій біржі, і станеш дуже дуже багатим“.

Рибак запитує: „А після цього?“

Бізнесмен каже: „Після цього можеш піти у відставку, переїхати в будинок в риболовецькому селі, прокинутися рано вранці, зловити кілька риб, потім повернутись додому, щоб грати з дітьми, добре попоїсти вдень з дружиною. А ввечеріприєднатися до твоїх приятелів, грати на гітарі, співати і танцювати!“

Рибак був збентежений: „Чи не те, як я живу зараз?“

Любомир Остапів