Які положення критично необхідно прописувати в законопроекті про реінтеграцію?

0
242

Доволі потужний резонанс виник у зв’язку із законопроектом №7163 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», поданий Президентом України ще осінню минулого року. І не дивно, адже саме в рядках цього документу визначається подальша доля цих територій. 16 січня 2018 року законопроект мав бути розглянутий у другому читанні, однак його розгляд було перенесено, хоча він був Президентом визначений як невідкладний.

Втім, редакція законопроекту до другого читання викликала досить неоднозачну, а скоріше – негативну реакцію фахівців. При чому з критикою виступили не лише громадські активісти, правозахисники, а й представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Михайло Чаплига, який також взяв участь у прес-конференції, організованій правозахисниками. Так, М. Чаплига зазначив, що поданий до другого читання законопроект «істотно вихолощений через незліченну кількість правок». Також він зазначив наступне: «Вони шукають політичний компроміс в залі, в парламенті. Це – прекрасно. Але політичний компроміс треба також шукати з громадянами, правозахисною спільнотою та Конституцією. То, що підготоване до другого читання, напевно, є результатом саме забаганок та «хотянок» різних політичних груп в парламенті».

Про негативні моменти поданого законопрокту написано досить багато як у зауваженнях Головного юридичного управління апарату Верховної Ради України, так і експертами з «Восток SOS» та іншими представниками громадських організацій. Ці зауваження та інфографіки досить легко знайти в мережі Інтернет.

У цій статті ми поговоримо не про те, що написано не так. Обираючи шлях не критики заради критики, а конструктиву «критикуєш-пропонуй», сконцентруємось на тому, що важливо у такому законопроекті прописати, щоб він став дійсно законопроектом про реінтеграцію, а не політичною декларацією з елементами «протягування» окремих норм, що суттєво порушують Конституцію України.

Суверенність і недотокранність чи окупація?

Не варто вказувати декларативний принцип про те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, бо він, де-факто, не поширюється на непідконтрольні уряду території Донецької та Луганської областей. Не забуваємо при цьому про АР Крим. Все ж таки важливо не декларувати, а конкретно вказувати на факт саме окупації, а не інакшого правового статусу.

Бойовики чи терористи?

Недоцільність вживання в законопроекті формулюванння «терористи» чи «терористичні» очевидна студенту другого курсу юридичного факультету, який може відкрити Кримінальний кодекс України і прочитати про відповідний склад злочину. На Сході України у нас є регулярні та іррегулярні сили, банди, найманці. Але не терористи. В контексті цього сама назва операції як «антитерористична» з самого початку викликала справедливу критику – терористів там не було ніколи.

Дати, з яких почалася окупація

Визначати у законопроекті дати початку окупації – позитивно. Однак, всупереч усталеній практиці вказувати декілька загальних дат для тих чи інших районів, давайте не будемо забувати про динамічність лінії розмежування. Наприклад, та ж ситуація із Дебальцевим, яке було окуповане значно пізніше.

Забезпечення державного суверенітету чи його відновлення?

Говорити у законопроекті про забезпечення державного суверенітету вже запізно – він втрачений. Про забезпечення державного суверенітету і заходи, які можуть вживатися у зв’язку з таким забезпеченням можна говорити в контексті тієї території України, де діє легітимна влада. Але аж ніяк не можна говорити про «забезпечення» суверенітету там, де його немає. Доцільно прописувати про «відновлення» державного суверенітету. В інакшому випадку в законопроекті утворюється внутрішня колізія.

Що таке «тимчасово окупована територія»?

Починати визначати які саме території є тимчасово окупованими слід з самого визначення – що ми розуміємо під тимчасово окупованими територіями. В цьому контексті не можна забувати про АР Крим і обмежуватися лише Сходом України, бо це буде суперечити загальновизнаним положенням міжнародного гуманітарного права.

Забезпечення національної безпеки чи відсіч збройній агресії?

Недоцільним є також вказування про те, що на окупованих територіях вживаються заходи забезпечення національної безпеки. Вони там вживатися не можуть, бо ці території непідконтрольні. А от говорити про «відсіч збройній агресії», яка має місце, є аболютно адекватним ситуації та об’єктивним обставинам формулюванням.

На кому лежить відповідальність за цивільне населення на окупованих територіях? І в яких обсягах?

Автоматичне зняття будь-якої відповідальності з України несе ризик того, що коли деокупація відбудеться, нікому буде захистити права громадян. Адже вся відповідальність лежить на Російській Федерації, тому шукайте правду там. З іншого боку, об’єктивно нести відповідальність за ситуацію, яка складається на непідконтрольній території Україна не може, тому доцільно говорити не про відсутність відповідальності, а про її обмеженість. Четверта Женевська Конвенція покладає значну частину відповідальності на державу-окупанта Значну, але не всю. В той же час, така норма завідомо негативно налаштовує громадян на те, що їхні порушені права не будуть захищені Україною апріорі. Говорячи про обмежену відповідальність, можна оговорюватися і про гуманітарні вантажі, і про медичну допомогу, соціальні послуги, але на підконтрольній території.

Жодних посилань на Мінські домовленості

Це суперечить суті законопроекту. Мінські домовленості – це ніщо інше як легалізація бойовиків, визнання їх стороною конфлікту, підкреслення їх правосуб’єктності. Тоді немає сенсу говорити про деокупацію.

Перетин межі

Нехтувати цим критичним моментом також не можна. Необхідні чіткі норми, чітке визначення заборони і її обсягу. Наприклад, доцільно виписувати категоричну заборону перетину межі окупованих територій для цивільних повітряних суден, залізничного, морського цивільного транспорту тощо. Поряд із цим, на Кабінет Міністрів України (а не на військові органи з наданням їм дискреційних повноважень) покласти вимогу розробити порядок перетину для громадян України, іноземців, апатридів, дипломатичний персонал, представників міжнародних організаій.

Далі буде

Артур Карвацький
експерт Ради громадських експертиз
експерт ГО “Інститут законодавчих ідей”