Не просто Javelin

0
347

«Для України важливо розвинути ситуацію з постачанням американських ПТРК і перетворитися в союзника США», — Валентин БАДРАК

Сполучені Штати Америки, які прийняли рішення надати зброю Україні, переживають через те, що американські військові технології можуть потрапити до російських військових. Про це йдеться в статті «США та Україна намагаються запобігти потраплянню зброї до рук ворога» газети The Wall Street Journal. Видання зазначає, що тому протитанкові комплекси Javelin нібито зберігатимуться на складах ЗСУ в пунктах постійної дислокації, розташованих далеко від фронту. А американські солдати, які тренують українських військових на Яворівському полігоні, незабаром можуть бути направлені також на полігони в Центральній Україні, щоб регулярно перевіряти збереження цієї зброї і стежити за її кількістю. Отже, наскільки реальними є побоювання американців? Чи є для цього підстави? Говоримо з директором Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентином БАДРАКОМ.

«ВАШИНГТОН НЕ ПРИЙМАЄ РЕВІЗІЇ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ, НАВ’ЯЗАНОЇ ПУТІНСЬКОЮ МОСКВОЮ»

— Так, підстави справді існують. Для Сполучених Штатів Україна залишається країною, яка не скористалася історичною перспективою, хоча мала всі підстави стати політичним та економічним регіональним лідером після розпаду СРСР. І не скористалася «через людський фактор». Багатовекторність Кучми виявилася безхребетністю, що трансформувалася в зовнішньополітичні стрибки його учнів, перетворила ситуацію на підтвердження концепції Самуеля Гантінгтона — про цивілізаційні розломи. Один із них, як відомо, Гантінгтон намалював між Західною та Східною Україною. Тому Вашингтон, за великим рахунком, не довіряє Києву та не має впевненості, що Україна стала для нього активом. Не в сенсі «не довіряє Порошенкові», а в сенсі невпевненості, що значне розчарування українців у нинішній владі не призведе на політичний п’єдестал проросійського політика. Зрозуміло, за допомогою Росії, політичне представництво якої в Україні залишається потужним.

США добре розуміють позицію української влади і вибудовують свою відповідно до цієї позиції. Президент Порошенко у боротьбі з ворогом обрав стратегію паліативних дій, то ж і Вашингтон реалізовує стратегію «напівдій». США, та ще, може, Канада, є одинаками західного світу, які справді зацікавлені сформувати з України сильний буфер між Заходом та Росією. Країни НАТО, окрім хіба що Польщі та Прибалтики, нічого не робитимуть для реального посилення України.

Тому поставки ПТРК Javelin є символічним кроком. Психологічною підтримкою Україні та знаком для Росії, що Вашингтон не приймає ревізії системи безпеки, нав’язаної путінською Москвою. Тим більше, що ці комплекси стратегічно на хід війни не впливають, просто саме слово Javelin стало тією мантрою, яку всі повторюють та всі слухають. Для України важливо цю ситуацію розвинути й перетворитися на союзника США, як, скажімо, Ізраїль або Польща.

«У США ДОБРЕ ОБІЗНАНІ ЩОДО НЮАНСІВ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ»

— Також видання WSJ пише, що потрапляння американської зброї до ворога — «це зовсім не теоретична проблема». Зазначається, що після того, як 2014 року США передали українській армії контрбатарейні радари невеликого радіусу дії, принаймні частини однієї з цих РЛС були захоплені гібридною російською армією під час запеклих боїв під Дебальцевим. Що вам відомо про це?

— Це вже більш «технічне» питання, яке залежить від багатьох факторів. Але й воно правомірне. З часів Іловайська українська армія стала в рази сильніша — це правда. Але за рахунок людей, які перестали бути пацифістами та навчилися швидко реагувати на вогневі атаки й раптові наступальні дії ворога. Водночас у Вашингтоні добре обізнані щодо нюансів кадрової політики України у сфері безпеки та оборони. Якщо брати ЗСУ, то «обстріляні» й талановиті піднялися до рівня командування бригадами, в одиничних випадках — родами військ.

За умов, коли автоматизовану систему управління — далі скажу дуже м’яко — не до кінця створено, а цикл підготовки Росії до великомасштабної війни вже здійснено, ніхто не застрахований від путінської воєнної авантюри після президентських виборів. Звісно, якщо йому вдасться зберегти контроль над ситуацією. Якби Путін був не в Кремлі, а на Банковій, його б уже давно не існувало як керівника держави, але, на жаль, Росія має азійський запас терпіння. Тож, бачимо, що й «технічний» сценарій можливий. А потрапляння комплексів Javelin у руки російських терористів Вашингтон справедливо розцінюватиме як поразку в символічному зіткненні з Москвою на «спірній» території.

Однак Вашингтону постачати Україні таку зброю не менш необхідно, ніж самій Україні. Фінансові витрати невеликі, але ефект може виявитися неспівставним, якщо виходити з посилення антиросійських настроїв українського суспільства та підвищення морально-бойового духу армії й, врешті-решт, перетворення України в потужного й захищеного гравця західного табору. Крім того, технологічна втрата США в разі отримання FGM-148 Javelin російськими військовими на Донбасі значно перебільшена — це розробка кінця 80-х років ХХ століття, хоча й потужна. Постачати в американські війська протитанкові комплекси почали з другої половини 90-х.

«ШКОЛУ ВИСОКОТОЧНОЇ ЗБРОЇ У НАС НА ОЧАХ СТВОРИВ ТАЛАНОВИТИЙ КОНСТРУКТОР ОЛЕГ КОРОСТЕЛЬОВ»

— Відомо, що цього року українська армія прийняла на озброєння легкі переносні ракетні комплекси «Корсар», які, за оцінками експертів, мало чим поступаються американським Javelin. Цікава ваша порівняльна оцінка цих ракет. Якщо це справді так, то чи були виправданими постійні прохання українського військово-політичного керівництва до американської сторони надати згадані протитанкові озброєння?

— Незважаючи на те, що багато хто вважає ПТРК Javelin більш технологічними та, навіть, каже про те, що комплекси Javelin і ПТРК «Корсар» — зброя різних поколінь, я так не вважаю. Технологічно «Корсар» є високоточною зброєю, яка здатна в один постріл «вбити» будь-який танк чи САУ на відстані 2,5 км (хоча насправді знайти таку зону прямої видимості дуже важко, й у більшості випадків реального бою достатньо мати можливість вражати ціль з відстані одного-півтора кілометрів). До речі, Javelin має таку ж саму дальність дії — до 2,5 км.

Слід розуміти, що ключовим моментом сучасного бою є вишкіл вояків і готовність влади наситити вітчизняними, також недешевими ПТРК, зону бойового зіткнення. Насправді ЗМІ мали б вже давно «гудіти» й транслювати випадки ураження цими комплексами ворожої зброї. Те, що комплекси Javelin здатні вражати техніку з верхньої півсфери, безумовна технологічна перевага. Як інший принцип наведення й здійснення пострілу, Javelin має інфрачервону головку самонаведення з реалізованою ідеєю «зробив постріл — забув», а «Корсар» — напівавтоматичне керування за лазерним променем (тобто після пострілу операторові необхідно протягом 8—12 секунд утримувати ціль у перехресті прицілу). До однієї з технологічних переваг ПТРК Javelin можна віднести наявність «м’якого» пуску, що дозволяє здійснювати постріл навіть із зачинених приміщень обмеженого обсягу.

До очевидних недоліків фахівці відносять той факт, що головка самонаведення ракети потребує попереднього охолодження, — не менш ніж 25—30 секунд. До того ж експерти наполягають на тому, що ефективне використання комплексів Javelin можливо тільки після проходження курсу підготовки операторів з управління ПТРК. Але в цілому обидва типи ПТРК цілком можна порівнювати, при цьому якщо брати вартість, то вітчизняний у рази дешевший. Вартість однієї протитанкової ракети досягає 50 тис. дол., а експортна вартість одного ПТРК сягає 170 тис. дол., інші джерела називають «понад 200 тис. дол.», тоді як вартість «усього» «Корсара» оцінюють у близько 130 тис. дол., а ракети — в 20 тис. дол. Крім того, важливо враховувати низку факторів, із яких найважливіший — вітчизняна збройна незалежність. Коли ми купуємо «Корсар», прийнятий на озброєння в серпні 2017 року, то вкладаємо в розвиток вітчизняної високоточної зброї. Цю школу фактично в нас на очах створив талановитий конструктор Олег Коростельов, який є генеральним конструктором — генеральним директором ДККБ «Луч».

Підтримка цієї школи напряму пов’язана із створенням крилатої ракети, нових потужних РСЗО та навіть вітчизняного ЗРК середнього радіусу дії. До цього варто додати, що ПТРК «Корсар» може використовуватися в складі бойових модулів, тобто встановлюватися на всі наявні в ЗСУ типи бронетехніки. Тож важливість нинішнього моменту — в поєднанні американської допомоги, технологій, підтримки з українською послідовністю у розвитку зброї. Тому фактично комплекси Javelin і «Корсар» ідеологічно й технологічно доповнюють один одного в ЗСУ.

Ще один момент для створення повної панорами щодо лінійки високоточних озброєнь ближньої дії в Україні. Україна, окрім «Корсара», має й інші ПТУР — «Скіф» та «Стугна-П» (фактично однакових характеристик, але «Скіф» передбачає наявність приладу наведення ПН-С виробництва білоруського ВАТ «Пеленг»). Так от, цей ПТУР здатен «вбивати» ворожі цілі з відстані 5 км, та й, до того ж, передбачена можливість дистанційного управління. До речі, «Скіфи» використовуються низкою держав (завдяки потужному експортові України), а 2017 року КБ «Луч» продовжив постачання протитанкових ракетних комплексів «Стугна-П», достроково поставивши близько 300 ракет РК-2 «із визначеною замовником кількістю пускових установок», як зазначали ЗМІ. І «Корсар», і «Скіф» можна використовувати для ураження неконтрастних у тепловому відношенні цілей, тобто «дотів» (довготривалих вогневих точок) та інших інженерних споруд, а Javelin — неможливо.

«РОСІЯ НЕ МАЄ ПТРК ТЕХНОЛОГІЧНОГО РІВНЯ JAVELIN, ЇХНЯ ВЕРСІЯ ПТРК «КОРНЕТ» ДОТЯГУЄ ДО НАШОГО «СКІФУ»

— Якщо вести мову про американські Javelin чи українські «Корсари», чи є що протиставити в такому разі Росії? Які зараз у них озброєння щодо легких переносних ракетних комплексів?

— Росія не має ПТРК технологічного рівня Javelin, російські версії ПТРК «Корнет» дотягують до «Скіфу». Ракети «Корнету» також наводяться за лазерним променем та є більш універсальними, але це покоління «2+», тоді як ПТРК Javelin — комплекс третього покоління. Але хочу ще раз наголосити — в нинішній війні все залежить від підготовки розрахунків, мобільності, здатності держави забезпечити війська всебічною логістикою, а не окремим елементом.

— Після того, як стало відомо, що США таки передадуть Україні летальну зброю, Кремль прогнозовано виступив із різкою критикою, пригрозивши кровопролиттям на Донбасі. Як, на вашу думку, на що все-таки може піти Росія, адже ми пам’ятаємо й більш ранні заяви Москви з цього приводу?

— Усі сторони давно готові до того, що Кремль розглядає Україну як поле болю із Заходом та як лабораторію випробування своєї воєнної машини. Ми знаємо, що може собі дозволити Путін і чого не може. Він вже давно перетнув «червоні лінії», давно керується курсом на знищення незалежної держави Україна. Тому єдиний шлях для нас — не боятися й посилюватися, бути максимально готовими до відсічі ворогові. Бо будь-яка інша думка — капітуляція.

Іван КАПСАМУН

day.kyiv.ua